6 червня вдома в передмісті Лос-Анджелеса пішов із життя американський письменник-фантаст 91-річний Рей Бредбері. Декілька років тому він переніс інсульт. Був прикутим до інвалідного візка, але продовжував щодня писати.
Фантаст казав, що панічно боїться сучасних технічних досягнень. Не вмів керувати автомобілем, ніколи не подорожував літаком, а твори все життя набирав на друкарській машинці. Із 18 років його почали публікувати. Першу славу письменникові приніс роман "Марсіанські хроніки" 1950-го. У 33 роки Бредбері став відомим у світі літератором. Тоді журнал "Плейбой" надрукував перші розділи його роману "451 градус за Фаренгейтом". Дія відбувається в майбутньому, де читання вважають злочином.
— Перший переклад "Марсіанських хронік" у СРСР був українською. Його створив Олександр Терех, — розповідає одеський перекладач Сергій Снігур, 51 рік. — "Нью-Йорк таймз" назвала Бредбері одним із п'яти головних фантастів ХХ ст. Поруч із Кларком, Азімовим, Хайнлайном і Лемом. Коли я прочитав некролог, першою моєю думкою було: "Шкода, що він не дочекався людини на Марсі". Людство в космосі — це була мрія його життя. Передбачив багато жахливих речей — всеохопну зомбуючу рекламу, нечитання книжок. У Бредбері треба повчитися подружньої вірності й терплячості. Дві його доньки були зґвалтовані чорними. Але він ніколи не закликав до расової нетерпимості. Розумів, що то були конкретні два покидьки.
Рей Бредбері 53 роки прожив із дружиною Маргарет. Познайомилися в книгарні, де вона працювала продавщицею. Її не стало дев'ять років тому. Мали чотирьох доньок. Письменник пишався своїм онуком, актором Денні Карапетяном.
— Творчість Бредбері — еталон не лише в науковій фантастиці, а й в літературі в цілому, — каже харківський письменник-фантаст Дмитро Громов, 43 роки, один із учасників літературного дуету Генрі Лайон Олді. — Якщо порівнювати його з планетами сонячної системи, то це Марс. Рано чи пізно якийсь об'єкт на Марсі, наприклад гірський хребет, назвуть ім'ям Рея Бредбері. Його "Марсіанські хроніки" — як перше кохання. Із них я й почав читати Бредбері у 1970-ті.
Письменник рідко виїжджав зі свого міста. Але в його голові вміщалися величезні світи. Намагався його читати англійською. При тому, що сам займаюся перекладами, Бредбері важко читати. У нього надзвичайно метафорична, образна, поетична мова. Чимало фраз, які напряму не перекладаються.
5 
1
Коментарі