Шевченківський комітет оголосив список номінантів на державну премію у галузі культури. Серед літераторів назвали киянина Павла Вольвача з поетичною збіркою "Триб", одесита Володимира Рутківського — автора історичної трилогії для дітей "Джури". Номінували киянина Василя Шкляра з романом "Чорний Ворон" та науково-популярне видання "Іван Франко" львівських авторів Романа Горака і Миколи-Ярослава Гнатіва.
— За рік довелося перечитати кілька десятків творів, які надійшли на нашу адресу, — каже член комітету поет Іван Драч, 74 роки. — Чотири, які увійшли до короткого списку, читалися найкраще. Насамперед "Чорний ворон". У ньому описане повстання часів Української Народної Республіки. Цей роман актуальний і зараз.
У трилогії Володимира Рутківського йдеться про козацькі часи, — продовжує Драч. — Він написав цю книжку для дитини, розбещеної телевізором та інтернетом. Знайомі не раз розповідали, з яким інтересом їхня дітлашня читала "Джуру".
Екс-голова комітету академік 70-річний Микола Жулинський припускає, що найбільше шансів мають "Чорний ворон" та дослідження про Франка.
— Роман Шкляра устиг набути розголосу та визнання. У ньому є тонке психологічне дослідження тих, хто стояв за свободу України. Також тих, хто намагався скомпрометувати цей рух і придушити його. Василь прямим текстом пише про більшовицькі загони, які займалися грабунком.
— Я поділив би премію між трьома претендентами, — говорить 44-річний Сергій Пантюк, столичний поет. — Раніше серед кандидатів було багато людей, які невідомо звідки взялися. Цього року всі — достойні. Павло Вольвач народився у Запоріжжі — там, де гній, гопота, наркоші та руськоязична бидлота. Він для мене знаковий поет, бо зумів це опоетизувати. Як поет Вольвач — це щось недосяжне. Шкляр — володар душ і сердець цілого покоління. Рутківський — той, хто підніме наступне покоління, адже зараз діти фанатіють від нього.
Імена переможців назвуть у середині лютого. Розмір премії — 130 тис. грн.
Визначили дев'ять номінацій, а за новим положенням можна дати не більш як п'ять премій, — говорить Жулинський. Одна людина може голосувати не більш ніж за п'ять кандидатур. Може вийти, що і п'ять премій не наберуть двох третин голосів. Тоді багато достойних нічого не отримають.
"Я кусалася, відбивалася руками й ногами, дряпалася"
Тіна затнулася, ніби слова їй зав'язли в горлі.
— Мене зґвалтували "дайоші" (кримінальні бандити з дезертирів Червоної армії, котрі часто маскувалися під повстанців. — Прим. видавця).
Він тільки відчув, як у скронях бухнула кров.
— Їх було троє, — сказала вона. — Вночі троє прийшли до хати баби Марії, у якої я квартирую. Котрийсь постукав у вікно, сказав, що він із загону Чорного Ворона. Як тільки я побачила ці плескаті морди — "жрать давай!" — одразу зрозуміла, хто вони. Бабу Марію вони замкнули в коморі, а тоді накинулися на мене... Я кусалася, відбивалася руками й ногами, дряпалася так, що на їхніх фізіономіях зоставалися криваві смуги. І вони б мені нічого не зробили, якби один кацапчук — миршаве таке, з червоною родимою плямою на півщоки — не забив мені памороки. На столі стояла макітра з макогоном, баба Марія наготувала, бо другодні якраз було Маковея, і той мерзотник ухопив макогонка... — "я тебе щас ето дишло засуну..." — і вдарив мене ззаду по голові...
Чорний Ворон поклав її, загорнуту в бекешу, на солому, сліпо, навпомацки став шукати кисет і коли знайшов, довго скручував цигарку...
Вогник сірника освітив його застигле, аж кам'яне обличчя.
— Полегшало? — спитав він.
— Так.
Уривок із роману Василя Шкляра "Чорний Ворон"
3 
1
Коментарі
2