Британсько-американський історичний серіал "Чорнобиль" став найпопулярнішим у історії телебачення.
П'ятисерійний фільм знімали торік у Києві та Вільнюсі, Литва.
Дія відбувається після вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної електростанції 26 квітня 1986-го. Показують евакуацію жителів Прип'яті, рятувальну операцію, наслідки катастрофи та розслідування причин.
Головну роль виконав британський актор 57-річний Джаред Гарріс. Його герой — доктор хімічних наук Валерій Легасов із російського міста Тула. Був одним із керівників комісії з ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС. Прибув на місце аварії одним із перших і провів там чотири місяці замість допустимих двох-трьох тижнів. Запропонував засипати четвертий енергоблок сумішшю доломіту, бору, свинцю і глини. Після повернення до Москви почав прямо говорити про хиби конструювання ЧАЕС та її реакторів. Засуджував приховування від громадськості масштабів і загроз аварії. 1988-го, у другу річницю Чорнобильської катастрофи, повісився.
Швед 67-річний Стеллан Скашґорд зіграв заступника голови Ради міністрів СРСР Бориса Щербину, який очолював урядову комісію з ліквідації наслідків аварії. Англійка Емілі Вотсон, 52 роки, втілила фізика-ядерника Уляну Хомюк. Намагається розібратися в технологічних причинах вибуху. Вона — вигаданий збірний персонаж.
— "Чорнобиль" одразу привернув велику увагу українського глядача, — каже кінокритик Антон Філатов, 31 рік. — Пам'ятаємо жахіття, пов'язані з трагедією. Тому вихід такого серіалу — для нас кіноподія. Від американського глядача фільм також отримав багато високих оцінок, тому що зроблений майстерно.
Є кілька причин успіху. Перша — гра акторів. Друга — робота художників і декораторів, які бездоганно відтворили епоху.
Усе настільки точно, що немає до чого причепитися. Навіть над оснащенням швидкої допомоги, що з'являється в кадрі на 20–30 секунд, працювала група художників упродовж місяця. Якщо з такою пильністю підходили до дрібниць, що вже казати про ключові об'єкти — реактор атомної електростанції, будинки Прип'яті, інтер'єри приміщень, де відбуваються засідання радянських чиновників. Як зав'язана краватка, яке взуття у героїв. Усе це правдоподібно, максимально документально.
Третій момент — як захопливо розказана історія. "Чорнобиль" розпочинається з атмосфери фільму жаху. Це вибух на реакторі, метушня. Американський глядач не має зеленого поняття, що це за люди в кадрі, що вони роблять і що взагалі сталося. Якийсь Чорнобиль, якісь незрозумілі, важковимовні прізвища. Та попри всю цю розгубленість і нерозуміння, хто, куди й навіщо — все одно магічним чином увага тримається. Серіал одразу хапає за горло і вже не відпускає до фінальних титрів.
Творці "Чорнобиля" не маніпулюють фактами. Не намагаються притягнути за вуха неправдоподібні версії, зіграти на страху перед радіацією, доповнити якимись містичними поясненнями. Не показують двоголових мутантів. А радіаційні опіки демонструють лише в кількох епізодах.
Кіно делікатно подає кошмар катастрофи. Не поспішаючи, не все одразу вивалюючи перед очима. Жах видається глядачеві маленькими порціями. У такий спосіб нагнітають страх іще сильніше.
Тема Чорнобиля досі залишалася нерозкритою в популярному кіно. У закордонних стрічках іноді згадувався, але побіжно — як образ якогось страшного місця на планеті. У подробицях про саму катастрофу не розповідалося. І ми в Україні цю історію проґавили. У нас було кілька камерних стрічок про деякі нюанси, окремих людей на тлі Чорнобильської катастрофи, але цього не достатньо. Американці використали тему і правильно зробили. Бо якби ми навіть сильно захотіли, не змогли би зробити на такому рівні.
Закінчується стрічка документальними кадрами та цифрою загиблих внаслідок катастрофи. Офіційна статистика радянської влади — загинула 31 особа. А насправді вирахувати неможливо. Цифра реальних смертей може досягти 100 тис.
Провідна думка всього серіалу — потрібно боротися проти брехні, відстоювати правду.
Українською "Чорнобиль" покажуть на телеканалі "1+1".
3 
1
Коментарі