Удвічі зменшили для України вартість оренди павільйону на 67-му Каннському кінофестивалі. Повна становить 17 тис. 600 євро. Усередині павільйону розставили шини і зменшену модель ялинки з Майдану. Український прапор подарували організатори. Фестиваль триватиме до 25 травня.
— "А що, є українське кіно?" — питали мене ще сім років тому, — каже голова Київського кінофестивалю "Молодість" Андрій Халпахчі, 64 роки. — Від появи в Каннах українського павільйону таких питань поменшало. Особливо після участі в конкурсній програмі фільмів Сергія Лозниці. Це презентує нашу країну. Особливо важливо це робити зараз, коли ми повністю програли інформаційну війну Росії. З росіянами важко спілкуватися. Навіть тими, що живуть в Європі. Щороку приходив один журналіст і кричав, щоб ми Крим віддали або що ми їхній газ відсмоктуємо. Цього року теж хапатиме мене за грудки — доводитиме, що в Україні фашизм.
В офіційній програмі фестивалю Україну представив 49-річний режисер Сергій Лозниця. Його документальну картину "Майдан" показали 21 травня. Київський режисер Мирослав Слабошпицький, 39 років, із фільмом "Плем'я" бере участь в конкурсі "Тиждень кінокритики".
— Справжні поціновувачі кіно пробують потрапити саме на цю програму. Це своєрідна кінолабораторія, — розповідає телефоном із Франції Валентин Васянович, 42 роки, оператор і продюсер стрічки "Плем'я". — Весь час ведемо переговори з потенційними покупцями картини. Фільм насправді вже показували декілька разів. Але наші французькі агенти нас не пускали туди. Не хотіли, щоб ми засмучувалися. Бо перед конкурсом фільми переглядають торговці кіно з різних країн. Зазирають на 20 хвилин, щось для себе позначають і йдуть далі.
П'ять українських короткометражок у Каннах показують поза конкурсом.
— У наш павільйон особливо багато народу напхалось, коли демонстрували студентські стрічки про Майдан. Потім довго їх обговорювали під сало і вино. До України інтерес відчувається. Іноземці просто підходять і кажуть: "Ми тепер знаємо, що Україна — не Росія". Навіть багато росіян на нашому боці. А офіційний павільйон Росії відхрещується від спілкування. Він заточений під офіційну пропаганду. Не захотіли прийняти наше звернення про затриманого в Криму українського режисера Олега Сенцова. Його росіяни звинувачують у тероризмі.
— Тільки-но повернувся з прес-конференції Сергія Лозниці. Народу на нього прийшло, як на рок-зірку, — розповідає з Канн режисер Олександр Ратій, 31 рік, родом з Алчевська на Луганщині. На Каннському фестивалі бере участь у програмі короткого метру.
— Довго готувався до зустрічі з великим режисером, а змістовного діалогу не вийшло. Не знав, що сказати. Просто висловив Сергію свою повагу. Він одразу попередив, що не спілкуватиметься з російською пресою.
Ратій пише сценарій майбутнього повнометражного фільму.
— Це — комедія про те, як на Східну Україну мав приїхати "Правий сектор", але так і не приїхав. На Луганщині в мене залишилось багато знайомих. Чудово уявляю, в якому інформпросторі вони там існують. Чутки можуть бути роздуті до жаху й паніки. Треба про це сказати, але не висміювати нікого. Показати причини. За багато років люди на Сході відчули, що потрібні лише самі собі. Тому так спочатку всі підтримували ідею спротиву Києву.
Понад 10 фільмів подивився Олександр Ратій за тиждень перебування в Каннах.
— Харчуюся переважно канапками в чергах до кінозалів. Стояти доводиться по півтори години. Зрозумів, що відстаємо від світового кіно на багато кроків. Голлівуд із його технологіями нам недосяжний. А так у всьому світі знімають соціальні драми на політичному, релігійному, віковому підґрунті. В Україні таке кіно вже теж піднімає голову. Майдан дав нам шанс заявити про себе у світі. Його треба не втратити. Якщо знімати про Майдан — то талановито. Або зовсім не чіпати, щоб не знецінити. Як політики, які стояли за спинами тітушок, а зараз слізно згадують "Небесну сотню".
2 
1
Коментарі