Тарас Прохасько, 39-річний письменник з Івано-Франківська, став переможцем літературної премії імені Джозефа Конрада. Він отримав 21 тис. грн від міністерства закордонних справ Польщі.
— На ці гроші особливих планів не маю, купуватиму протягом зими моркву, картоплю, — зізнається.
Церемонія нагородження відбулася минулої суботи у столичному "Пінчук арт-центрі". Ініціатором премії став Польський інститут у Києві.
— Цього року ми святкуємо 150-річчя від дня народження Джозефа Конрада, — розповідає директор інституту Єжи Онух. — Тому 2007-й ЮНЕСКО оголосила роком письменника, відомого передусім як англійця. Насправді ж його звали Юзеф Коженьовський. Він із давнього роду польських шляхтичів, які володіли маєтком у Бердичеві на Житомирщині. Наша головна мета — підтримати молоде покоління літераторів. Показати, що вони цікаві не тільки тут, а вже є "гравцями європейської ліги".
У конкурсі взяли участь 22 українські письменники. Крім Прохаська у фінал також вийшли Сергій Жадан, 33 роки, з Харкова, і 34-річна львів"янка Наталка Сняданко. Переможця оголошував польський посол Яцек Ключковський.
Премію Конрада планують вручати кожні два роки. За умовами, переможець автоматично стає членом журі наступного конкурсу.
На ці гроші купуватиму моркву, картоплю
— Мені хотілося б бачити серед майбутніх претендентів на премію Таню Малярчук, Софію Андрухович, — говорить Прохасько. Зауважую, що ці авторки, як і Прохасько та Андрухович, родом із Івано-Франківська.
— Про івано-франківський літературний феномен почали говорити ще з початку 1990-х. Цьому сприяло страшенне плетиво родинної історії всіх франківців, яка тісно переплітається з історією цілого континенту. А ще ми мали щастя жити в тотально україномовному середовищі.
У Польщі вийшло п"ять книжок Тараса Прохаська. Одну з них — "Україна" — він написав спільно із Сергієм Жаданом.
— Це було замовлення Краківського видавництва "Номос", — розповідає Жадан. — Попросили, аби Тарас — із Галичини і я — зі Слобожанщини написали про своє бачення України.
Питаю в Жадана, на який із ринків легше вийти сучасному українському авторові — на польський чи російський.
— На польський, — відповідає. — Наклади там менші, ніж тут. Але, наприклад, романи Любка Дереша переживають по декілька перевидань. А росіяни до нас ставляться упереджено. Там досі дивуються, що в Україні є власна література, ще й написана не російською. Пітерське видавництво "Амфора" видало мій роман "Депеш Мод", але не вказало, що це переклад з української. Боялися, що ніхто не купуватиме.
3 
1
Коментарі