— Українці вже звикли, що частина їхньої країни воює, — каже режисер 54-річний Валерій Шалига. В прокаті йде його фільм "Тримай біля серця" про війну на Донбасі.
— Мирна територія сприймає збройний конфлікт на Донбасі як щось абстрактне. Реальність війни починають усвідомлювати, коли вона зачіпає особистий простір.
Сергій та Надія переживають кризу в стосунках. Вона — бізнес-леді, він працює шофером, у минулому військовий. Єдине, що утримує шлюб — донька 9-річна Зоряна. Порозуміння в родині з'являється, коли чоловік іде на фронт. На передовій ледь не гине від кулі снайпера, за сюжетом стрічки "Тримай біля серця".
Головні ролі зіграли київські театральні актори 55-річний Ігор Волков і Лілія Нагорна, 37 років.
Про війну на Донбасі зняли чимало фільмів — як художніх, так і документальних. Із якого ракурсу ваша картина пропонує поглянути на цей конфлікт?
— Зняв соціальну драму. В ній показую війну на фоні цивільного життя. Тил її майже не відчуває, не надає цій трагедії особливого значення. У стрічці герої усвідомлюють, що конфлікт на Донбасі — реальний. Він існує не в іншій країні, бо поранили брата чи вбили чоловіка.
Що вас наштовхнуло на ідею фільму?
— 2014 року почув історію, як українські бійці виходили з оточення і потрапили на мирну територію. Увійшли до якогось міста й ніби опинилися на іншій планеті, побачили розмірене та спокійне життя. Бійці були чорні від бруду, поранені. Перехожі дивилися на них, як на прибульців. Вразив цей контраст — з одного боку життя тече у звичному руслі, з другого — пекло.
Чому головний герой їде на фронт?
— Сергій — колишній офіцер. Пішов з армії, не міг дивитися, як вона занепадає. Його життя не складається так, як він того хотів. На фоні успішної дружини він є невдахою. Через це й виникло непорозуміння в сім'ї. Сергій вирішує йти на передову, щоб реалізуватися. Відчуває — кожен чоловік має зробити щось більше, ніж народити дитину чи побудувати дім.
Чи консультувалися з ветеранами АТО, щоб якомога реалістичніше зобразити війну?
— Значна частина сюжету — це історії, якими з нами поділилися бійці. Кіборг Андрій Гішпаль розповів, що на передовій майже не працює мобільний зв'язок. Якось під час обстрілу до нього додзвонилася донька. Сказала, хоче заспівати пісню. Андрій увімкнув гучномовець. Усі бійці слухали, хоча не знали, чи за хвилину ще будуть живі. Він говорив про це так емоційно, що я запропонував йому зіграти бійця з позивним "Полтава". Відтворили цю сцену в фільмі. По телефону його донька співала гімн України. Потім Андрій зізнався, що грати йому було непросто. На Донбасі війну пережив раз, а у фільмі — дубль за дублем.
32 дні знімали стрічку "Тримай біля серця". Події мирного життя фільмували у Вінниці, батальні сцени — в Калинівському районі області.
— Та територія нагадує Донбас, — каже режисер Валерій Шалига. — Частину військової техніки дали на місцевому полігоні. З Донбасу волонтери перевезли пошкоджені машини. Головний герой має позивний "Вітер" — від прізвища Вітрук. Де саме він воює, у фільмі не кажемо. Показували фільм ветеранам АТО — кожен упізнавав саме свій блокпост.
1 
1
Коментарі