Полковник повертається з того світу, аби з'ясувати, чи любили його рідні

 

Театральні критики визначили найкращі вистави київських театрів 2017 року.

Перше місце віддали спектаклю "Саша, винеси сміття" за п'єсою Наталії Ворожбит.

Удова з донькою за останні 300 доларів установили пам'ятник чоловікові. Полковник запасу помер від серцевої хвороби, бо забагато пив. Одного разу приходить додому живий. Каже: "Шоста хвиля мобілізації, тепер багато хто повернеться", за сюжетом.

У "Молодому театрі" виставу "Саша, винеси сміття" поставила Тамара Трунова.

— Режисер торкається актуальних проблем сучасної України. При цьому не завдає травм документальними кадрами. Не спекулює на темі війни, а переносить історію в глибину жіночої душі. Сміття, про яке йдеться, — невирішені проблеми, які є в кожному домі. Полковник повертається з потойбіччя, аби з'ясувати, чи любили його рідні, — говорить театральний критик Олег Вергеліс.

Друге місце в рейтингу посіла вистава театру імені Франка "Подорожі Аліси до Швейцарії", режисер — Станіслав Мойсеєв. Написав п'єсу швейцарець Лукас Берфус.

Головна героїня — молода жінка, яка має смертельний недуг. До Швейцарії приїжджає, бо тут лікарі мають право присипляти невиліковно хворих на їхнє прохання. Героїня самотня, хоче позбавити матір від "тягаря". У клініці зустрічає чоловіка, який приходить до лікаря вже втретє. Спершу випив і не хотів помирати п'яним. У другий візит зрозумів, що пережив безліч цікавих історій. Їх необхідно записати хоча б на диктофон. Останнього разу, вже в інвалідному кріслі, чоловік захотів співати. Коли дізнався, що житиме лише два тижні, зрадів: "Цілих два тижні!" Лікар намагається підтримувати жагу до життя і в Аліси.

— Вистава — про смерть і про те, як саме життя постає проти приреченості. Про маленькі життєві радощі, які людина усвідомлює лише на порозі кінця, — про­довжує Олег Вергеліс.

Третє місце столичні критики віддали виставі "Тату, ти мене любив?". Спектакль у театрі "Золоті ворота" поставив його художній керівник Стас Жирков за п'єсою cучасного білоруського драматурга Дмитра Богославського.

Олександр дізнається, що сестри хочуть продати батьківську хату. Щоночі йому сниться батько. Завжди нагадує, як чистити стару криницю. Однієї ночі Олександр розуміє, що так і не дізнався про почуття батька до нього. Кричить уві сні: "Тату, ти мене любив?" Заново переживає біль утрати. Вирішує, що жити потрібно принаймні тому, що хтось має чистити криницю, за сюжетом.

— Вистава Жиркова може видатись похмурою, песимістичною. Батько з сином намагаються розібратись у стосунках. До кінця не зрозуміло — хто з них живий насправді, а хто приходить із того світу, які в них взаємини. Глядача спектакль спонукає зважити власний досвід. Розкрити нові, кращі сторони в собі, — каже Олег Вергеліс.

Загалом критики відзначили 10 вистав.

×