— У 14 вчив танцювати пацанів, які ще кілька років тому били мене на вулиці. Дівчата запрошували на день народження ставити їм вальс. Хоча до того сміялися, бо обрав балет, а не футбол. У Колумбії більшість вважає, що танці — не чоловіча справа, — розповідає 32-річний Оскар Шакон. Соліст балетної трупи Моріса Бежара до України приїхав на запрошення режисера Владислава Троїцького. Буде хореографом-постановником опери-балету за мотивами "Пісні пісень" царя Соломона зі "Старого Завіту". Прем'єра вистави відбудеться на 10-му "Гогольфесті".
Розмовляємо з Оскаром Шаконом у перерві репетиції з танцівницями "Тотем Денсу" в їхньому приміщенні на столичній Петрівці.
— Працював у трупі Моріса Бежара 12 років. Вирішив використати запрошення з України як шанс. Зрозумів, що настав час змін. Маю чималий досвід танцівника, але і робота хореографа теж цікава. Мені непросто, тому що все залежить тепер не тільки від тіла. Я тренуюся по вісім годин щодня. Тепер маю думати не лише про свій виступ, а й те, як виглядає постановка загалом, — продовжує Шакон.
— Головна концепція нашої вистави — зміни у житті. Хочемо показати, наскільки сучасні люди ліниві в роботі над собою. У великих містах просто божеволіють через темп життя. Виправдовуються тим, що ні на що нема часу. Навіть українці, милі люди, але підвладні метушні. Тікають від вирішення справжніх проблем. Темою цьогорічного "Гогольфесту" став "Ковчег". Організатори пропонують поміркувати про місце, де кожен буде вільний та матиме надію на світле майбутнє. Ковчег — як місце порятунку.
Яка місія балету сьогодні?
— Важливо у мистецтві відтворювати життя. Необхідно зробити балет доступним для всіх. Моріс Бежар (французький хореограф, реформатор балету, помер 2007-го. — ГПУ) поламав стереотип, що балет — мистецтво для заможних. Він робив вистави для тисяч людей безкоштовно. Брав ідеї з повсякденності. Танець — більше, ніж фізична форма. Це наче зв'язок із космосом, який важко описати словами. Гарний танцівник помітний лише на сцені. Я знаю багато професіоналів, неймовірних у студії, але не під час вистав. Єдиний шлях — багато роботи над собою не тільки у техніці. Хореографія та енергетика мають поєднуватися. Багато танцівників не мають харизми, особливої аури. Можна створити й робота-хореографа. Бежар шукав красу і характер. Треба мати щось усередині. Це як акторство. Глядачі дивляться серіал не тому, що улюблений артист може засміятися чи заплакати в потрібний момент. Оцінюють, як поводиться в цілому, вживається у роль.
У якому напрямку розвивається балет в Україні?
— Тяжіє до класики. Але в світі танець розвивається, поєднує багато стилів. У театрі можна побачити навіть брейк-данс. Я починав із класичного балету. Тепер працюю в сучасному. Це наче піаніст, який грає лише класичну музику, проте його професіоналізм полягає у володінні різними стилями. В Україні мистецтво стає альтернативнішим. Наприклад, гурт "ДахаБраха" показує світу українську народну музику, але дуже сучасно. Ця хвиля прийде і в балет.
Є думка, що класичний балет зупинився у розвитку. Чим сьогодні можна зацікавити глядача?
— Має поєднувати інші види мистецтв, розумітися на них. Німкеня Піна Бауш у свої 68 досі танцює. Хтось каже, що вже стала класикою. Але вона всю кар'єру йшла проти правил, вчилась нового постійно.
Тобто кордони між різними стилями стираються?
— Краса класичного танцю — у складності виконання. Відмінна техніка, маєш використовувати всі м'язи. Я поважаю класичний балет, адже це те, з чого починав сам, але не можу на цьому зупинятися. Як казав Бежар: "Танець — це життя". Ми в ньому використовуємо навіть карате, кунг-фу. Це видно на прикладі постановок чеха Іржі Кіліана, який працює в Нідерландах. Це прекрасна класична техніка з сучасними елементами. Він — майстер нашого покоління. Якщо ти залишишся лише у класичному балеті, це те саме, що стояти на місці.
Хотіли б, щоб син продовжив сімейну справу і теж пішов у балет?
— Я хотів би, щоб він використовував у житті всі можливості. Щоб він був дисциплінований, винахідливий.
Танцівники балету чимало уваги приділяють фізичним тренуванням. Але психологічна складова у цій справі грає не останню роль. Якщо 20 років робити одне й те ж щодня, будете в цьому найкращими. Тіло як інструмент стає сильнішим. Але мозок — це теж якоюсь мірою м'яз, який треба використовувати на повну. Маємо розвивати свою особистість і здатність творити. Спочатку гарна людина, потім — хороший танцівник. Вибір за вами — чекати у студії, що скажуть робити, або створювати самому. Я обрав останнє. Постійно змінююся, хоча міг залишатися працювати у великій трупі. Хочу, щоб мій мозок працював, як у математика. Мені важливо мріяти, втілювати задумане, знаходити нові відчуття і передавати їх людям.
Я живу у Швейцарії, де люди не працюють у літньому віці, як у Японії чи в Україні. Коли в Києві спускаюсь у метро і бачу, як бабуся продає помідори, купую їх. Навіть якщо вони мені не треба. Потім йду на вулицю і бачу того, кому вони потрібні, і віддаю. Я не з тих, хто розкидається грошима. Просто є речі, які відчуваєш, що маєш зробити. І це те, чому я хочу навчити свого сина.
10-й "Гогольфест" відбудеться 7–17 вересня в Києві.
3 
1
Коментарі