На вулиці морозно, але режисер Володимир Онищенко, 46 років, прийшов на зустріч у сірій вітрівці. Ми заходимо у фаст-фуд біля метро Політехнічний інститут, сідаємо за столик. До нас підбігає охоронець:
— Фотографіровать ніззя!
Онищенко розгортає посвідчення режисера кіностудії Довженка, й охоронець заспокоюється. Не ховаючи посвідчення, Володимир розповідає про свій четвертий фільм "Запороги":
— Уявляєте — 140 акторів! — вигукує. — Отамана Сірка зіграв Віктор Степанов. То була його остання головна роль. Як у Нікуліна в моєму фільмі "Капітан Крокус". Степанов уже був хворий на рак кісток, але погодився на неповний місяць зйомок.
Чим його спокусили? Гонораром?
— За 500 гривень? — режисер іронічно всміхається. — Я придумав зйомку в павільйоні, на тлі синього екрану. Потім на комп"ютері в кадр підставляли людей, природу, тварин. Степанову це економило сили. Та й зйомка ставала цікавою. На другому плані предмети втрачають забарвлення, лишаються тільки контури, намальовані коричнюватою фарбою. На це мене надихнули картини Шевченка. Ми швидко — за півроку — зняли вісім серій.
А хто ще знімався?
— У стрічці дві сюжетні лінії — XVII і XX століття. Козачка Олексу, який служить в отамана Сірка, зіграв молодий київський актор Діма Гаврилов. За сценарієм Олекса стає яничаром і дослужується в Стамбулі до високого чину. Сірко зустрічається з ним у бою. Олекса просить помилувати, і Сірко його прощає.
Останній мій фільм вийшов десять років тому
А в XX столітті головним героєм виступає Крутояр — його зіграв Володимир Талашко. Євген Паперний грає звабливого негідника — генерала Заламая. Микола Олялін — російського князя Ромодановського. Єдиний актор із Росії — Едуард Марцевич — створив образ царя Олексія Михайловича. А олігарха Якута грає Костянтин Шафоренко.
Зображення акторів витягнуті, щоб були схожі на античних героїв, — показує руками.
То в "Запорогах" є щось і від театральної постановки, і від комп"ютерної гри?
— Там є жива природа! Сибір ми знімали під Києвом. Сцену, де Сірка везуть з України до Сибіру, знімали на Південному Бузі — у гранітному кар"єрі, заповненому кришталевою водою.
Як з"явилася ідея фільму?
— У грудні 2004-го депутат Віктор Веретенников прийшов на "Укртелефільм" і запропонував зняти за його сценарієм восьмисерійний фільм. Всерйоз це не сприйняли. Назвали суму — зі стелі, а той узяв і приніс гроші. На студії сполошилися, бо грошей було замало. Але нардеп пер як танк, і директор "Укртелефільму" віддав студію під зйомки.
Кажуть, від "Запорогів" відмовлялися інші режисери?
— Відмовилися семеро. Веретенников вимагав зняти за півроку, бо збирався написати новий роман.
Ви не злякалися?
— Останній мій фільм вийшов десять років тому. Писав сценарії, зняв три документальні фільми, — каже, соваючи по столу посвідчення режисера. — Початківці коштують дешевше...
Не шкодували потім, що погодилися?
— Якби довелося знімати фільм ще раз, відмовився б. За час зйомок я посивів, — Онищенко нахилив голову й показав тім"я. — У мене в кабінеті було три роздовбаних стільці, на столі — друкарська машинка "Ятрань" і рахівниця. За півтора місяця дали ще комп"ютер, без жорсткого диска. Директор "Укртелефільму" призначив у групу "лівих" людей: їм, бачте, треба було годувати сім"ї. Мій другий режисер Жанна (прізвища не пам"ятаю) двічі була на зйомках. А заступник директора прийшла кілька разів. Я не міг їх звільнити, бо заступник директора студії відповідав: "Це тебе не стосується!".
Так і кричав: "Уперед, за Україну!" з піднятою головою, оселедцем і окулярами на носі
До суду не зверталися?
— Як? У червні почалися зйомки. А 29 жовтня закінчилися.
Вважаєте, фільм удався?
— Не скажу, що весь фільм геніальний. Але трьома епізодами пишаюся. Це ігрове кіно, а не "мило".
Які найяскравіші спогади зі зйомок?
— Степанов. В одному епізоді він забув зняти окуляри. Так і кричав: "Вперед, за Україну!" з піднятою головою, оселедцем і окулярами на носі. Знімали також бій, де він мав битися двома шаблями. Актор сидів на двометровому постаменті, що обертався. Від великої швидкості Степанову запаморочилося в голові, і він упав технікові на руки. Коли я підбіг, спитав: "Дружина не бачила?". Наталя весь час була на зйомках, у гримерці робила нам чай... Час від часу вони говорили по кілька хвилин, і зйомки тривали далі.
Коли "Запороги" вийдуть на екрани?
— Із грошей на вісім серій я примудрився зробити одинадцять. Вони вже змонтовані. На жаль, озвучуватимуть на "Укртелефільмі". На сучасних студіях це роблять за 20 днів, а там буде втричі довше.
Бачили фільми Валерія Рожка "Втрачений рай" і "Дикий табун", також поставлені за романами Веретенникова?
— Ні. Дніпропетровський муздрамтеатр ставив п"єсу "Запороги". Я на неї теж не ходив, тільки книжку читав. А книжка для мене... — він намагається уникнути відповіді, — як для кухаря компонент страви, яку він приготує.
Сибір ми знімали під Києвом
У розмові Онищенко часто згадував дружину: і сивину вона в нього перша помітила, і порадила щось. Запитую про неї.
— Напишіть про наше з Людою телефонне кохання, — оживився. — Ми познайомилися за шлюбним оголошенням. Я написав у безкоштовну газету. Прийшло 12 листів. Тільки в одному був телефон. Вона молодша за мене на 14 років. Рік передзвонювалися. Телефонні картки купував одну за одною...
У вас не було телефону?
Володимир роздумував, казати чи ні:
— Трикімнатну квартиру й машину я лишив першій дружині. Ми розлучилися, не через зраду. Просто перестали любити одне одного, — додає поквапливо. — Півроку жив у друга. А тоді знімав гостинку, без телефону.
1960 — народився в Донецьку
1984 — з"явився на світ син Андрій
1988 — фільм "Дорога через руїни"
1989 — народилася дочка Оля
1994 — фільм "Капітан Крокус"
1995 — фільм "Об"єкт "Джей"
2002 — одружився вдруге
2005 — фільм "Запороги"
3 
1
Коментарі