— Було повне життя місто, а тепер нічого нема. Це зачаровує, — каже 44-річний Валентин Васянович. Буде оператором і продюсером у новому фільмі "Люксембург" київського режисера Мирослава Слабошпицького. Дія картини розгортатиметься в Чорнобильській зоні відчуження. Кошторис стрічки — 1,1 млн євро. З них 10 млн грн надало Держкіно України.
— Якби не підтримка держави, було б важко знімати в зоні. Точніше, було б у рази дорожче. І то — домовилися б, а нам дали б провідника по заїжджених туристичних об'єктах. Знімальну групу водили б разом із німцями, обвішаними фотокамерами. А так ми з Мирославом облазили всі смітники, покинуті фабрики в пошуках натури. АЕС у фільмі буде видно з вікна заводу сортування твердих відходів. Унікальний об'єкт, хрін би нас туди пустили.
Планують завершити зйомки до кінця зими і встигнути з фільмом на Каннський кінофестиваль.
— Після успіху нашої стрічки "Плем'я" не маємо права зняти не геніальну картину, — сміється Васянович. — Дуже залежимо від снігу. Коли його не вистачало на "Племені", везли КамАЗами на Київ із лижної траси у Вишгороді. Сніг робить кадр лаконічнішим, простішим, чіткішим. Зарості, сміття, яким вже наповнилася зона, відриватиме увагу глядача від героїв. Слабошпицький хоче розповісти історію після апокаліпсису. Про життя під час атомної зими.
Знову зніматиму довгими планами — у фірмовому стилі цього режисера. Не люблю, коли оператор тицяє глядача в те, що він хоче. В крупний план актора, дитячий візочок, який котиться сходами, аби цією маніпуляцією викликати емоцію. Такого в кіно вже всі наїлися.
"Люксембург" також фінансуватимуть фонди з Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Франції.
— У Каннах давно йде дискусія про те, щоб прибрати з каталогів фестивалю "національність" фільмів, — розповідає Мирослав Слабошпицький, 41 рік. — Кіно як бізнес у світі існує лише в США, Індії, Китаї та Нігерії. Європейські країни з початку 1990-х вимушені робити спільну продукцію, іноді навіть шести держав. Це зазвичай авторське кіно на болючі теми. Теж хочу зняти максимально чесний, правдивий фільм. Сама аварія на ЧАЕС у нашій картині буде винесена за дужки. Ще в середині 1990-х працював у зоні хронікером. Щоразу, коли туди заїжджаєш, під час інструктажу з техніки безпеки тобі кажуть, що площа відчужених земель дорівнює Герцогству Люксембург. Це дійсно держава в державі. В ній живе свій народ, панують свої звичаї. Більше хочу розповісти про тих, хто там працює. Це понад 3 тисячі водіїв, пожежників, міліціонерів. Вахтовим методом, що два тижні вони змінюються.
З одного боку, перебування в зоні дуже не корисне. З другого — відчуття свободи таке, що для багатьох зона — це найкраще місце на землі. Хочу показати цей світ, повний трагедій і комічних моментів. Переказувати сюжет майбутньої стрічки якось не хочеться.
Не погоджується режисер розповісти про виконавців головних ролей.
— Ідуть переговори. Ми ще навіть не визначилися, який відсоток професіоналів буде серед акторів, а скільки задіємо справжніх "чорнобильців". Для "Племені", наприклад, ми рік відбирали виконавців серед 3 тисяч претендентів. У зоні відчуження знімалася навіть "дівчина Бонда" Ольга Куриленко. Тож нічого небезпечного немає. З нами буде постійно спеціальна людина, яка не пускатиме нас у місця з підвищеним фоном радіації. Всі учасники зйомок проходитимуть дозконтроль. Ми ж працюємо з європейськими продюсерами, тому застраховані. На Заході за цим уважно слідкують. Більше зараз думаю про діалоги в фільмі. Не хочеться, аби персонажі говорили сфабрикованою штучною українською і виглядали негармонійно.
Коментарі