"Перше, що вони зробили — викурили по чотири цигарки"

 

Пороховими вибухами китайський художник Цай Гоцян намалював портрети 27 шахтарів. 26 серпня до Дня шахтаря в донецькій галереї "Ізоляція" відкрили його виставку "1040 метрів під землею".

— Ми спустилися у вугільну шахту на глибину 1040 метрів, — каже художник. — Пласт вугілля там усього 6 метрів. До місця видобутку довелося повзти. Вразило відчуття небезпеки. Одразу зрозумів, якою буде виставка.

До галереї "Ізоляція" із центру Донецька 20 хв. автобусом. Рік тому там були покинуті цехи однойменного заводу. Під галерею взяли шлакоблочний і пінопластовий цехи.

Половина колишнього цеху засипана кучугурами солі, решта — антрацитом. Щоб не забруднити взуття, відвідувачам пропонують бахіли. Один відмовляється. Каже, йому плювати на свої кеди. Зі стелі звисають шахтарські портрети. На них обличчя робітників соляної шахти "Артемсіль" та вугільної копальні "Жовтневий рудник". Над проектом Цай Гоцян працював протягом 4 місяців:

— Спершу портрети малювали місцеві художники. Тому кожен виконаний у неповторному стилі. Тоді ескізи переносили на полотна. І лише потім я засипав їх різними видами пороху, накладав трафарети чи кальку і підпалював. Усі картини вдалися з першої спроби.

Порохові малюнки він створює на рисовому папері. У Донецьку вперше робив їх на полотні. На деяких картинах від вибухів пропалені носи або дірки у касках. Лише один із 27 шахтарів усміхається. Решта втомлені й похмурі.

— Коли прийшли з художниками малювати шахтарів, вони щойно вийшли із забою, — згадує координатор Аліна Зазимко, 28 років. — Замурзані сажею обличчя, в поганому гуморі. Нас одразу попередили: "Дозвольте їм палити під час позування". Перше, що вони зробили — викурили по чотири цигарки.

У другому павільйоні грає тужлива музика бандуриста. На 9 іржавих вагонеток начепили дитячі іграшки, ордени, протигази, відбійні молотки. На їхні дахи проектують кадри з радянських фільмів.

— Я з Донецька, але з шахтарями ніколи не перетинався, — згадує працівник галереї 25-річний Антон Корабльов. — Думав, що це вікінги, що п'ють літрами пиво, а потім ідуть на футбол. Та побачив знесилених і бідних людей. Кожен казав: "Я мрію, що мої онуки не працюватимуть на шахті".

Колишній шахтар Олександр Кузнецов, 43 роки, прийшов із двома синами. П'ють червоне вино за столом із кабельної бобіни.

— Ця виставка більше для людей рафінованих — менеджерів, мерчендайзерів та інших модних професій. Для тих, хто не знає, що таке вагонетка. Я ці вагонетки на рельси ставив, їх водив, ламав. Працював на шахті імені Засядька. Пішов звідти за два роки до найбільшої аварії, — перехиляє келих. — Причому аварія була на моїй ділянці, друг загинув. Такою виставкою мене не здивуєш.

×