Пам'ятник Симоненку нагадує Шевченка

Пам'ятник Василеві Симоненку в Черкасах виявився подібним до пам'ятника Тарасові Шевченку в місті Новомиргород на Кіровоградщині.

— Хіба фантазії не вистачило щось інше придумати? — каже 31-річний черкасець Андрій. — Тут штамповкою попахує. Так можна робити пам'ятники з комплектом зйомних голів і змінювати їх залежно від обставин.

Монумент Шевченку відкрили у червні 2010-го, Симоненку — у листопаді того ж року. Шевченка виготовили із мармуру і граніту, Симоненка — із бронзи. Скульптор подібність заперечує.

— Це різні роботи із різними формами. Тиражування не могло бути, бо вони різних розмірів. Шевченко і до 2 метрів не дотягує, а Симоненко — 2,3 метра, — говорить скульптор Владислав Димйон, 52 роки. — Якщо грубо сприймати, то можна знайти схожість. Але фігури по-різному психологічно побудовані. Ескіз пам'ятника Симоненку я зробив позаминулого січня. Але все зависло в повітрі — невідомо було, чи взагалі буде цей пам'ятник. Потім мені запропонували зробити Шевченка. Композиція була гарна для обох поетів. Я намагався змінити Шевченка наскільки міг. Я не підписував жодної угоди про унікальність, бо у нас не було ніяких юридичних документів, оскільки це громадянський пам'ятник. Але я його зробив унікальним. Це заздрість, тому що комусь із місцевих не припала ця робота. Але я не ганявся за цим замовленням.

На пам'ятник Симоненку витратили 400 тис. грн міських та обласних бюджетних грошей. Також допомогли спонсори.

— Дуже прикро, що так сталося, — коментує міський голова Черкас Сергій Одарич, 44 роки. Він був одним із замовників пам'ятника Василеві Симоненку. — Мені траплявся плагіат, але там усе ясно. А коли плагіат здійснений власником ідеї, бачу вперше. В угодах з Димйоном не йшла мова про використання цієї ідеї в іншому проекті. Важко зрозуміти, чи має право автор таке робити. Пам'ятники відрізняються, але загальна схожість очевидна. А говорити, що в одному крилі менше на одну пір'їну — не зовсім коректно.

— Якби Димйон був членом Спілки художників, то його вигнали б за таке, — каже 69-річний Юрій Іщенко, голова Черкаської обласної організації Спілки художників. — На одному каркасі робити два образи — непрофесійно й авантюрно. Це рядова халтурна робота. Відмінності там лише в одному — у Шевченка велика голова, а в Симоненка менша.

×