Фестиваль "Ніч у замку" відбувся у Луцькому замку Любарта. Ввечері 16 червня на подвір'ї фортеці влаштували лицарський турнір. Учасники фестивалю виконували старовинні танці, слухали середньовічну музику. У замку під мурами облаштували кузню.

— Ось викував підкову спеціально для вас. На весь вік. Ви уже ранню молодість десь прогуляли. Лишилася пізня, — 27-річний коваль Віталій Дгебуадзе намагається продати свій крам чоловіку.

— О, він ше матюкається. Пізньою молодістю мене обзиває, — жартує той, розглядає ковану зброю і йде.

Сережки чи ніж коштують від 50 грн. Віталій у зеленій вишитій сорочці руського стилю. Розпалює у вогнищі шматок металу.

— Заробляю на життя ковальством. Поки рахуватиму, скільки років уже, то згорить моя сокира. Добру годину її кую. Вчився на філософському факультеті. Взяв академвідпустку і пішов учнем у кузню. Потім свою відкрив.

Обценьками витягує з вогню метал, б'є по ньому молотком.

Неподалік продають брилі, саморобне мило, медовуху. Вчителька із села Маяки Волинської області Ганна Ольхових, 52 роки, приміряє вінок.

— Моя колежанка хоче купити внучечці вінок. Цей не підходить, бо він із річкових квітів, русалчиних. А це недобра доля. Бажано купувати з василька, ромашки, м'яти. На "Ночі в замку" я вдруге. Торік робила собі малюнки на обличчі, з ковалями — лелеку. Нині хочу все спробувати. 27 років вчителюю. Я львівська сама пані, але вийшла заміж на Волинь. Не буду хвалитися, але дуже гарно співаю. Вареники ліплю і співаю. Торік дуже сподобалася молдовська група "Здоб ши Здуб". То так запалило, хоча мені вже і 52. Роки мої хочуть спати, а я ще ні. Тому буду до кінця, бо ж Руслана заключає.

Забили у дзвони. Ганна Ольхових іде до сцени. Театр вогню показує шоу зі смолоскипами та феєрверками.

Близько третьої ночі на сцену виходить співачка Руслана. Привезла шоу-балет. Уперше на "Ночі у замку" Руслана виступала 1999-го. Тоді була у сукні принцеси. Зараз у напівпрозорій чорній майці і штанах під шкіру змії.

Василь Казнавецький, 67 років, тримає клаптик паперу з автографом співачки.

— Підписалася мені, хай буде, — каже чоловік. Приїхав уп'яте із села Млинівці на Тернопільщині. — З родиною обплітаємо старовину рогозою. Її збираємо по болотах, ставках. Висушуємо, а потім перероботуємо і знову мочимо, іначе буде тріщати. Бриль коштує 60 гривень. Недорого, за солом'яного віддасте 150. Ще люди беруть бутилочки по 30 гривень на свячену воду.

У рідному селі він відродив пам'ятник Шевченку.

— Ми знайшли у бур'янах пам'ятник. 30 років там пролежав. До нього руки ніякі не дійшли. А ми з родиною поставили у центрі села. Гроші і пенсія всі на нього йдуть. А ше огорожу зробити, треба 6 тисяч тільки на метал. Це ж для людей, для онуків, для наслєдства, хай буде.

Фестиваль триває до світанку. Відвідали його понад 2 тис. гостей. Квитки коштували 100 грн, у день фестивалю — 120.

×