— У нас "Мелодію" Мирослава Скорика вважають попсою. Її можна почути і в підземному переході від вуличних музикантів, і в театральних спектаклях, і в жіночих серіалах, і навіть на похоронах у перекладенні для духових інструментів. А от для китайської публіки це — екзотика, прекрасна й сентиментальна, що розчулює до сліз, — каже диригент Віталій Протасов, 48 років.
З оркестром столичної філармонії був на гастролях у Китаї.
— Ви давно бачили, коли у нас люди слухали б концерт із нотами? — продовжує Протасов. — А в Китаї ми бачили таких слухачів.
Виступали в містах Тяньцзінь, Хеншуй, Біньчжоу, Циндао, Шеньян. Приходило багато молоді. Відчувається, що класична музика для китайців ще трохи чужа. Але вони усвідомлюють, що мають справу із чимсь цінним. Як слухачі допитливі, уважні. Коли закінчується перша частина симфонії, на їхніх обличчях написано — їм цікаво, що буде далі. Панує атмосфера очікування. Тоді як у нас люди вже плескають. Загалом китайці сентиментальні, часто плачуть від музики.
Це — другі гастролі українського оркестру у Китаї. Перші були 2012-го. Країна за роки змінилася. Тут держава вкладає величезні кошти в культуру.
— Рівень життя надзвичайно зріс. Стрибок в економічному розвитку колосальний. Китай перестав бути дешевою країною. Позиціонує себе конкурентом усього американського. Яскравий приклад — iPhone проти Huawei. Китайський мобільний телефон "Хуавей" і коштує дорожче, і він справді за багатьма параметрами кращий за американський "Айфон".
Мене вразило, що за останні кілька років тут з'явилися багато концертних залів для симфонічної музики. Тільки за минулий рік побудували 43. Причому це будівлі в сучасному дизайні, з хорошою акустикою. Класична музика в Китаї стає популярною. У перспективі це буде багатий ринок. Стежу за подіями гастрольного життя основних оркестрів світу. Бачу, що оркестри Берлінської, Мюнхенської, Віденської філармоній раз або двічі на рік виступають у Китаї.
Чому китайці витрачають гроші на класичну музику?
— Мають амбіції наддержави. У них ідея фікс — стати найкращими, найбагатшими, найуспішнішими на планеті. А що визначає високий рівень свідомості держави? Культура, зокрема академічна музика. Бо саме цей пласт культури вважають елітарним. Зростає економіка — з'являється прибуток, із яким треба щось робити, і вони вирішили вкладати гроші в культуру. Цікаво, що замовником, а в підсумку — господарем цих залів є міністерство оборони Китаю. Точніше, організація, що виготовляє зброю. Ця структура співпрацює з міністерством культури.
Що хотіли почути китайці у виконанні українського оркестру?
— Відповідно до побажань замовника ми грали вальси Йоганна Штрауса, "Лебедине озеро" і П'яту симфонію Петра Чайковського, цикл "Картинки з виставки" Модеста Мусоргського і "Святкову увертюру" Дмитра Шостаковича. Китайський імпресаріо попросив українців виконати ще "Слов'янський марш" Чайковського, де звучить тема гімну Російської імперії "Боже, царя храни!" Але цей твір ми відмовилися грати.
Обов'язкова умова гастролей у Китаї — виконати твір якогось китайського композитора. Ми грали "Весняну фестивальну увертюру" Лі Хуаньчжи. Це класик (помер 2000 року. — ГПУ), який був головою Спілки китайських композиторів. Якщо в загальному охарактеризувати цю музику, то це такий собі соцреалізм, оптимістична музика на основі китайських народних мелодій. Завершували майже кожен концерт п'єсою "Жасмін", це в них популярна народна пісня, вони ледве не вставали під цю музику. Ну і Мирослав Скорика грали на біс.
5 квітня оркестр столичної філармонії виступить у Києві разом із італійським скрипалем українського походження Вадимом Бродським.
У програмі концерту — твори французького композитора Сезара Франка, фіна Яна Сібеліуса.
3 
1
Коментарі