"Олеський замок — це галицький Лувр і Ермітаж"

 

20 тис. грн премії ім. Бориса Возницького отримала Тетяна Сабодаш, головний зберігач фондів музею "Олеський замок". Нагороджували 15 квітня у столичному "Мистецькому Арсеналі". Переможця обирала експертна рада із 16 заявок. У фінал також потрапили співзасновник Музею-садиби "Самчики" Олександр Пажимський та колектив підводних археологів Національного заповідника "Хортиця".

– 20 тисяч премії піде на закінчення ремонту виставкової зали у нашому музеї. Купимо два кон­диціонери та штори на вікна, — 60-річна Тетяна Сабодаш, головний зберігач фондів музею "Олеський замок", тримає статуетку з літер прізвища музейника Бориса Возницького. Він врятував від знищення десятки тисяч творів мистецтва. Відкрив близько десятка музеїв в Україні, 50 років очолював Львівську картинну галерею.

— Ми з Борисом Григоровичем відкривали "Олеський ­замок" 1975-го. Фонди розміщені у монастирі Капуцинів XVII століття. Я давно кажу: "Олеський замок" — це галицький Лувр і Ермітаж. У нас фонди займають 3 тисячі квадратних метрів. Скільки там одиниць колекції — таємниця. Близько 2 тисяч предметів тільки дерев'яної скульптури. Нам би тільки відремонтувати дах у фондосховищі — на це треба десь 3 мільйони гривень. У монастирі дах не перекривали 50 років. Якби це зробити, ми відкрили б свій Лувр. Кожного року замок приймає понад 120 тисяч відвідувачів. Увесь прибуток віддаємо в бюджет. Назад отримуємо тільки зарплати — у мене 2300 гривень. На розвиток музею гроші дають спонсори і прості люди з усього світу.

Від спонсорів премії музеї-фіналісти отримали планшети. Нагороду вручають раз на два роки за вагомий внесок у розвиток своєї справи. Музеї Донецької та Луганської областей не подавали заявок ­цього року.

— Четверо колег пішли добровольцями воювати на Донбас, — розповідає 43-річний Максим Остапенко, гендиректор Національного заповідника "Хортиця". Тримає сумку кольору хакі. У ній — спальники для військових. Їх музейникам із Хортиці передав благодійний фонд "Мистецького Арсеналу". — Наприклад, Валерій Нефедов, заслужений працівник культури і керівник наших підводних експедицій, служить у 55-й артилерійській бригаді. Воює на Донбасі майже рік. В'ячеслав Зайцев повернувся після річної служби. Він — один із "кіборгів" Донецького ­аеропорту. Має нагороду за мужність. Поки воював, паралельно вів історичний щоденник — знімав на відео все, що відбувалося. Всі інші колеги вступили у Хортицький полк. Там ми рік несемо добровільну службу в Запорізькій області по охороні громадського порядку. Чергуємо на блокпостах.

Зараз треба спиратися на козацький досвід самоорганізації — якраз це зробило козацтво одним із найефективніших військ у Європі. Нинішні хвилі мобілізації трохи штучні. Відлякують тих, хто психологічно не готовий до війни. А треба дати можливість тим, хто має поклик захищати державу. Запоріжжя не перетворилося на Донецьк і Луганськ, бо там є Хортиця. Ми відроджуємо культурну спадщину. З 1999 року знайшли і підняли на поверхню п'ять козацьких кораблів 17–20 метрів завдовжки. Знайшли 8-метровий човен-довбанку з цілого дерева IX століття. Зараз ці кораблі на реставраційному майданчику, їх консервують і реставрують. Торік ми виграли грант посольства США — отримали півтора мільйона гривень на реставрацію. До нас якось приїхав Тефт, посол США. Він дуже хотів побачити наші знахідки, бо один із засновників американського військово-морського флоту Джон Пол Джонс був посвячений у запорозькі козаки і плавав на таких кораблях. Зараз мало хто в Україні розуміє, що на цьому треба будувати нашу національну ідею. Українці — не гречкосії, а велика військово-морська держава. Провести підводну експедицію, підняти, вивчити і реставрувати судно у світі коштує мільйони доларів. Ми вкладаємося у сотні тисяч доларів.

×