224 фільми проінвестувало Державне агентство України з питань кіно за останні п'ять років.
Витратили 1,6 млрд грн. 146 із цих фільмів вийшли в прокат. 29 — у процесі виробництва, 13 — очікують прем'єри. 17 картин затримуються з виходом більш як на 12 тижнів, ще 19 — на понад 36 тижнів.
— Це перший фінансовий звіт за історію українського кіно, — каже міністр культури 45-річний Володимир Бородянський. — Були про динаміку збільшення кількості грошей і стрічок. Але ніколи — таких, з яких можна зробити висновок про ефективність.
Касові збори фільмів, створених за підтримки Держкіно, становлять 265,5 млн грн.
Торішня комедія "Скажене весілля" стала єдиним фільмом за п'ять років, з якого до Держкіно повернули більше коштів, ніж виділяли — 113%. Переважно кіновиробники віддають державі до 10% вкладених грошей.
П'ять найпопулярніших картин у прокаті — "Я, ти, він, вона", "Скажене весілля", "Викрадена принцеса", "Кіборги" та "Секс і нічого особистого".
— На жаль, за ці п'ять років ми не побудували систему зобов'язань продюсерів щодо отриманих грошей від держави, — продовжує Бородянський. — Немає зобов'язань за кількістю глядачів, фестивалів або нагород, повернутих коштів. Є тільки одне — щоб фільм вийшов. І навіть ця умова часто порушується. Такий принцип неприпустимий у цивілізованій країні. Не можна просто брати гроші. Треба переходити на систему, в якій чітко визначається обов'язок продюсера.
Держкіно створить єдину базу даних про майбутні фільми, запровадить рейтингування продюсерів. При захисті кінопроекту обов'язково надаватимуть план просування.
— Отримання підтримки з бюджету — це привілей, який треба заслужити, а не обов'язок держави. До наступних конкурсів можуть не допустити продюсерів, які не змогли виробити фільм або є непояснена затримка. Має бути критерій успішності. Якщо брали за попередні роки багато коштів, але кількість глядачів не забезпечили або на низькому рівні — допуск до наступного конкурсу під питанням.
Є кілька цілей державної політики у цій галузі. Перше завдання — створення кіно- і телепродукції з українськими смислами, донесення їх до глядачів. Наприклад, американський серіал "Чорнобиль" пройшов із видатними показниками в Україні та світі. У нас його подивився кожен п'ятий. Стрічка виконала велику просвітницьку роботу для розуміння українцями самих себе. Підняла в суспільстві теми аварії на ЧАЕС, тоталітарної системи Радянського Союзу й героїзму українців у ліквідації наслідків катастрофи на новий рівень обговорення. Держава зацікавлена, щоб українські картини про наше минуле, сучасне й майбутнє з'являлися в інформаційному просторі й мали широку глядацьку аудиторію.
Друге завдання — розвиток комерційного ринку. Повинні бути такі умови, в яких українські продюсери зможуть заробляти. Держава має менше витрачати грошей на створення масового кіно. Водночас зацікавлена в авторському, фестивальному. Щоб Україна була представлена у світі. Щоб стрічки отримували нагороди на міжнародних фестивалях і гарну пресу. Це також впливає на ставлення до України, розуміння нас за кордоном. Це культурна дипломатія.
Вважаю, що треба зменшити кількість фільмів у прокаті до 25–30 на рік.
На розвиток кінозалів у провінції сьогодні не вистачить ресурсу. Але наше завдання — достукатися до мільйонів людей, які живуть у місцевості без кінотеатру. Таким інструментом є телебачення. Збільшуватимемо кількість грошей на виробництво серіалів.
7 
1
Коментарі