Вівторок, 18 червня 2013 07:15

"Одесу можна обійти за три години"

  Картину одеситів Ігоря Гусєва та Сергія Зареви ”Кобзар атакує” 2009 року можна побачити у столичному ”Мистецькому Арсеналі” до 30 червня
Картину одеситів Ігоря Гусєва та Сергія Зареви ”Кобзар атакує” 2009 року можна побачити у столичному ”Мистецькому Арсеналі” до 30 червня

Свіжими дошками пахне паркан серед залу столичного "Мистецького Арсеналу". На загорожі — картини та підпис "Сичик + Хрущик". 12 червня тут відкрили виставку "Одеська школа". Представили близько 500 робіт тамтешніх художників, кілька спецпроектів. "Парканна виставка" відтворює події 1967-го.

Тоді одеські митці Станіслав Сичов і Валентин Хрущ повісили свої полотна на будівельній огорожі біля оперного театру. У галереї митцям виставлятися не дозволяли. Парканна виставка тривала 3 год., а тоді міліція розігнала художників та глядачів. Через сім років у Москві експозицію просто неба неугодних владі майстрів ліквідували вже бульдозерами.

Паркан минає одеський художник Вадим Грінберг, 66 років, у білому костюмі й чорній сорочці. З вуха звисає срібна сережка у формі жіночої туфельки на довгому ланцюжку.

— Я прожил 20 лет в Голливуде и вернулся в Одессу, — розповідає. На шиї прикраса власного авторства — срібний волоський горіх, на якому сплелися людські фігури. — Повернувся, бо люблю це місто. А по-друге — зустрів нову дружину. Їй 29, вона народила мені доньку Лучіану, якій 5 років. Тож Одеса — хороше місто. Голлівуд був для мене чужий, це штучна мрія. Одесити простіші й добріші. На жаль, зараз тут багато плебейства. Поїхали багато істинних одеситів. Нові жителі стають ласі до грошей. Але Одесі нічого не загрожує. Це — птах фенікс, який згорає і відроджується з попелу.

Наприкінці останньої зали повільно обертаються три металеві роботи Грінберга. Округлі, діаметром по півметра. Одна — золотистий знак долара, друга — кольорові олімпійські кільця. Срібна зірка Давида також складена з кілець. Її обриси проявляються завдяки руху.

— Зірка — рівноправна річ. А олімпійські кільця віджили своє, вони схожі на ланцюги, — коментує автор.

Неподалік проходить художниця і мистецтвознавець Ольга Петрова, 71 рік. Перепитує, хто цей митець. Коли дізнається, які роботи йому належать, каже:

— Це мені дуже не подобається.

Півтора місяця тому була в Одесі.

— Мене гостинно приймали. Одеські художники надзвичайно товариські, — розказує Ольга Петрова. — Вони не такі пихаті, як київські. Звісно, живуть значно скромніше — і побут, і гонорари. Серед киян більша конкуренція. То тільки зовнішні усмішки, а зв'язків глибоких нема. Одесити не втратили цього товариського духу. Одеса — вільне місто, окрема художня республіка. І цей дух там досі зберігається. От навіть у цьому автопортреті Віктора Маринюка ми бачимо цю свободу, почуття гумору, — підводить до намальованого червоними й синіми лініями портрета носатого чоловіка. — Зроблено з іронією, без почуття меншовартості. Головною заводилою в них була Людмила Ястреб. На жаль, вона пішла 35-річною, але її шанують, досі виставляють. Вона фігурує як мотор тої одеської ситуації.

Картини Людмили Ястреб розвішані в залі "Бебеля, 19. Квартирні виставки". За цією адресою у 1970-х улаштовували таємні експозиції. У приміщенні працює старий, іще радянський телевізор, стоять зелений диван і гітара. Білявка у блакитному платті роздивляється полотна, потім підходить до трюмо край зали й 5 хв. крутиться перед ним, підлаштовуючи дзеркала.

— Ця "картина" мене цікавить найбільше, — сміючись говорить подрузі.

У сусідньому залі на полотнах — Тарас Шевченко у футбольній формі з м'ячем, голлівудська акторка Мерилін Монро у білому скафандрі космонавта, балерина на засніженій залізниці. Одеський художник 43-річний Ігор Гусєв у чорній футболці з написом білим "Нирвана Каренина" показує свої картини знайомим. Ледь не перечіпляється об композицію на підлозі — гусак із головою з пластикового сифона йде штучним газоном.

— Художником вирішив стати у 6 років, коли зрозумів, що це популярна справа, — всміхається Гусєв. — Тоді вихователька показала нам картинку з "волгою" і попросила намалювати пригоди на дорозі. І хлопчика, який її точно скопіював, але зробив блакитною замість рожевої, всі кілька днів носили на руках. А я так старався, навернув купу машин, як вони їздять, світлофори. Подумав тоді: "О-о, художники — вся увага їм".

До Києва переїжджати не планує.

— Подобається, що мало заторів. Місто можна обійти за 3 години. Туристи напрягають тільки в сезон. А взимку в Одесі нудно, і тому так добре працювати.

Зараз ви читаєте новину «"Одесу можна обійти за три години"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1029
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода