Свіжими дошками пахне паркан серед залу столичного "Мистецького Арсеналу". На загорожі — картини та підпис "Сичик + Хрущик". 12 червня тут відкрили виставку "Одеська школа". Представили близько 500 робіт тамтешніх художників, кілька спецпроектів. "Парканна виставка" відтворює події 1967-го.
Тоді одеські митці Станіслав Сичов і Валентин Хрущ повісили свої полотна на будівельній огорожі біля оперного театру. У галереї митцям виставлятися не дозволяли. Парканна виставка тривала 3 год., а тоді міліція розігнала художників та глядачів. Через сім років у Москві експозицію просто неба неугодних владі майстрів ліквідували вже бульдозерами.
Паркан минає одеський художник Вадим Грінберг, 66 років, у білому костюмі й чорній сорочці. З вуха звисає срібна сережка у формі жіночої туфельки на довгому ланцюжку.
— Я прожил 20 лет в Голливуде и вернулся в Одессу, — розповідає. На шиї прикраса власного авторства — срібний волоський горіх, на якому сплелися людські фігури. — Повернувся, бо люблю це місто. А по-друге — зустрів нову дружину. Їй 29, вона народила мені доньку Лучіану, якій 5 років. Тож Одеса — хороше місто. Голлівуд був для мене чужий, це штучна мрія. Одесити простіші й добріші. На жаль, зараз тут багато плебейства. Поїхали багато істинних одеситів. Нові жителі стають ласі до грошей. Але Одесі нічого не загрожує. Це — птах фенікс, який згорає і відроджується з попелу.
Наприкінці останньої зали повільно обертаються три металеві роботи Грінберга. Округлі, діаметром по півметра. Одна — золотистий знак долара, друга — кольорові олімпійські кільця. Срібна зірка Давида також складена з кілець. Її обриси проявляються завдяки руху.
— Зірка — рівноправна річ. А олімпійські кільця віджили своє, вони схожі на ланцюги, — коментує автор.
Неподалік проходить художниця і мистецтвознавець Ольга Петрова, 71 рік. Перепитує, хто цей митець. Коли дізнається, які роботи йому належать, каже:
— Це мені дуже не подобається.
Півтора місяця тому була в Одесі.
— Мене гостинно приймали. Одеські художники надзвичайно товариські, — розказує Ольга Петрова. — Вони не такі пихаті, як київські. Звісно, живуть значно скромніше — і побут, і гонорари. Серед киян більша конкуренція. То тільки зовнішні усмішки, а зв'язків глибоких нема. Одесити не втратили цього товариського духу. Одеса — вільне місто, окрема художня республіка. І цей дух там досі зберігається. От навіть у цьому автопортреті Віктора Маринюка ми бачимо цю свободу, почуття гумору, — підводить до намальованого червоними й синіми лініями портрета носатого чоловіка. — Зроблено з іронією, без почуття меншовартості. Головною заводилою в них була Людмила Ястреб. На жаль, вона пішла 35-річною, але її шанують, досі виставляють. Вона фігурує як мотор тої одеської ситуації.
Картини Людмили Ястреб розвішані в залі "Бебеля, 19. Квартирні виставки". За цією адресою у 1970-х улаштовували таємні експозиції. У приміщенні працює старий, іще радянський телевізор, стоять зелений диван і гітара. Білявка у блакитному платті роздивляється полотна, потім підходить до трюмо край зали й 5 хв. крутиться перед ним, підлаштовуючи дзеркала.
— Ця "картина" мене цікавить найбільше, — сміючись говорить подрузі.
У сусідньому залі на полотнах — Тарас Шевченко у футбольній формі з м'ячем, голлівудська акторка Мерилін Монро у білому скафандрі космонавта, балерина на засніженій залізниці. Одеський художник 43-річний Ігор Гусєв у чорній футболці з написом білим "Нирвана Каренина" показує свої картини знайомим. Ледь не перечіпляється об композицію на підлозі — гусак із головою з пластикового сифона йде штучним газоном.
— Художником вирішив стати у 6 років, коли зрозумів, що це популярна справа, — всміхається Гусєв. — Тоді вихователька показала нам картинку з "волгою" і попросила намалювати пригоди на дорозі. І хлопчика, який її точно скопіював, але зробив блакитною замість рожевої, всі кілька днів носили на руках. А я так старався, навернув купу машин, як вони їздять, світлофори. Подумав тоді: "О-о, художники — вся увага їм".
До Києва переїжджати не планує.
— Подобається, що мало заторів. Місто можна обійти за 3 години. Туристи напрягають тільки в сезон. А взимку в Одесі нудно, і тому так добре працювати.
2 
1
Коментарі