четвер, 15 вересня 2022 00:35

"Нас ніколи не вб'ють"

Автор: FACEBOOK/KATERYNA.KALYTKO
  Поетеса Катерина Калитко (посередині) під час фестивалю ”Меридіан Черновіц” слухає, як прихильники читають її вірші на вулиці Кобилянської в Чернівцях
Поетеса Катерина Калитко (посередині) під час фестивалю ”Меридіан Черновіц” слухає, як прихильники читають її вірші на вулиці Кобилянської в Чернівцях

Катерина Калитко створила мову війни

— Катерина Калитко вміє писати про біль, любов і внут­рішні зміни так, що її рядки хочеться витатуювати. А поезії про війну відлунюють особливо глибоко — відчуття, ніби тебе викрутили, наче мокру білизну. Допоможуть нам усвідомлювати, проживати і ставати сильнішими, — каже проєктний менеджер чернівецького літературного фестивалю "Меридіан Черновіц" Микита Москалюк, 21 рік. У рамках заходу 2 вересня відбулася презентація 10-ї збірки віршів "Люди з дієсловами" поетеси 40-річної Катерини Калитко з Вінниці.

— Так і виглядає просте велике диво в час війни — справжня книжка на папері, — каже Калитко. — Є час всотувати інші голоси, а є час говорити власним. У перший місяць повномасштабної російської агресії здавалося, що слова безсилі. Потім прийшло усвідомлення важливого моменту хорового співу, засвідчення своєї присутності. Голос потрібен насамперед як для людини у своєму часі та кордонах своєї держави, з якою відбувається щось грізне й велике. Як поетеса фіксую людське, нерв і проживання цієї війни. Один із віршів починається словами: "Ніколи уже не буде тихо і темно по тому, як тут ночами горіла Європа".

Першу версію збірки літераторка здала у видавництво в січні цьогоріч.

— Ядро рукопису було готове до великої війни, — продовжує Калитко. — Потім відітнула час­тину старих і додала нових текстів. Здавалося, які можуть бути воєнні вірші — таке рубане, рване, жорстке. А насправді з'явилося багато ритмічного й римованого. Це щось середнє між шаманським замовлянням, характерницьким самонаведенням і ритмізованим маршем.

Є відчуття виймання нової мови просто з повітря. Ми її шукаємо ще з 2014-го, щоб належним чином описати нових себе. Тепер це питання стало критичним, нарівні з виживанням. Самоопис — одне з наших ключових умінь на майбутнє.

Вірш "Катехизис" — це така щоденна українська мантра, спрямована у світ, якому ми дотепер маємо пояснювати, що в нас відбувається. Починається словами: "Нас прийшли вбивати. Нас убивають просто зараз. Нас убиватимуть далі. Нас ніколи не вб'ють".

Пряме говоріння й максимально чесне називання речей своїми іменами — це страшно й незручно. Багато хто мене за це побоюється чи недолюблює. Але не хочу від цього відмовлятися. Чесність поезії лишається однією з її найбільших цінностей.

Мова миру й мова війни кардинально відрізняються, наголошує Калитко.

— Маємо вбивати ворогів. Був смішний випадок. Мене запросили до антології зі свіжими воєнними віршам, щось таке — "письменники проти війни". А я якраз везла гуманітарку, й мені писали, що вогнем накривають підрозділ. Кажу: "Включайте до антології, але розумійте — я не є тим письменником, хто проти війни. Зараз усім повторюю, що наше безпосереднє завдання на життєвому шляху — знищити в різний спосіб якомога більше русні".

Збірка "Люди з дієсловами" у видавництві "Меридіан Черновіц" коштує 250 грн.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Зараз ви читаєте новину «"Нас ніколи не вб'ють"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути