На війну йшли в кросівках і з батьківськими рушницями

"Книгою року Бі-Бі-Сі" став роман "Юпак". Автор — ветеран російсько-української війни 35-річний Сергій ­Лещенко, підписується позивним "Сайгон".

Книжка вийшла у видавництві "Білка".

"Юпак" — народна назва мотоцикла "Іж Юпітер-5". Сільська жителька розчарована, що дістався не її чоловікові. Накладає на транспортний засіб прокляття. Діє на кожного, хто стає власником. Але місцеві чоловіки все одно хочуть оволодіти мотоциклом. Бо це престиж, свідчення успіху, шанс на кохання і краще життя, за сюжетом.

Сергій Лещенко народився неподалік Дніпра в сім'ї водія вантажівки й домогосподарки. До 2015-го жив у селі. На Донбасі служив розвідником. Після демобілізації написав першу книжку — збірку автобіографічних оповідань про війну "Грязь". "Юпак" — його дебютний роман.

— Книжка про справжнє українське село, якого не видно з вікон київських офісів, — каже Лещенко. — Яке тяжко працює, любе, п'є, б'ється і часто їде на чужу сторону шукати кращої для себе долі. Зі своїм говором, порядками, звичаями та гріхами. Із жорстокістю, притаманною лише степу. Де пацанам із небагатих сімей доводиться стикатися зі злиднями, криміналом, міліцейськими кабінетами й тюремними камерами. Де ніхто не свій, окрім своїх. У существованіє такого села тяжко повірить, але другого в мене для вас немає.

— "Юпак" зачепив найбільше з цьогорічної літератури, — говорить член журі Віталій Чепинога, 51 рік. — І зовсім не через те, що написаний переважно матюками й суржиком. Я сам виріс у селі. Знаю, як запивати самогонку водою з колонки по дорозі до клубу. Теж мріяв про мотоцикл. Це роман про неописане покоління початку 1990-х. У кожного тоді були якісь власні драми. Розвал СРСР, кооперативний рух, бандитизм, рекет. Це покоління без будь-яких орієнтирів і цінностей. Але якимось дивом саме воно майже голіруч захистило Україну в найстрашніші перші місяці війни з Росією. Це ті люди, які йшли на війну в кросівках і з батьківськими рушницями.

У дитячій номінації перемогла перша книжка львів'янки 38-річної Уляни Чуби "Мед і Паштет — фантастичні вітрогони". Повість надрукували у видавництві "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА".

Головні герої — кролик-француз Паштет і ведмедик-українець Мед. Перший — кухар, другий — гурман. Познайомилися в ресторані, де Мед на заробітках працює викидайлом. На мотоциклі мандрують світом, за сюжетом.

— Це гарний приклад твору для дітей, який можуть читати і сміятися дорослі, — говорить 44-річна Світлана Пиркало, письменниця, засновниця премії "Книга року Бі-Бі-Сі". — Через корупцію героям не дають відкрити кав'ярню, то роблять нелегальну. Там блокують клацофони, бо звірі втупляться в ґаджети й не дивляться одне на одного. Потім приятелі опиняються в Карпатах, забруднених пластиком. Намагаються запобігти екологічній катастрофі. Зрештою потрапляють на півострів, який заполонили зелені цапи, що хочуть з'їсти ботанічний сад. Паштет і Мед мають знайти спосіб врятувати цю землю й дати опір окупантам.

"Книгу року Бі-Бі-Сі" започаткували 16 років тому. Переможці конкурсу отримають по тисячі фунтів стерлінгів — 37,2 тис. грн.

Після книжки Оксани Забужко хочеться гарно вдягнутися, підтягнути живіт

У категорії "Есеїстика" найкращою визнано збірку 60-річної Оксани Забужко "Планета Полин" видавництва "Комора".

— Книжка ділиться на три секції. Портрет жіночий, чоловічий і колективний — українського суспільства на різних стадіях його сучасної історії, — каже Забужко. — Все це ніби конспекти до майбутніх біографій знакових для мене постатей. Яких вважаю значимими для нашого народу. Незалежно від того, що чекатиме на нас у майбутньому, вони мають бути збережені в пам'яті.

Серед героїв збірки — режисер Олександр Довженко, літературознавець і правозахисник Леонід Плющ, мовознавець Юрій Шевельов, художниця Катерина Білокур, літературознавиця й перекладачка Соломія Павличко, журналістка й мандрівниця Софія Яблонська.

— Оксана Забужко ставить високі моральні норми. Їх нелегко сповідувати в буденності, але треба прагнути до цього, — говорить Віталій Чепинога. — Коли читаєш "Планету Полин", хочеться гарно вдягнутися, підтягнути живіт, зачесатися. У багатьох людей є в гардеробі так звані контрольні джинси, в які мають улізти. У Забужко — контрольна есеїстика, за якою бодай час від часу треба рівняти своє життя.

×