Четвер, 26 листопада 2020 00:11

На тілі скіфської баби лишилися сліди від куль, що призначалися саме для нього

Галина Новосад розповідає про останні прочитані книжки:

Дмитро Кешелі, "Родаки"

— Не знаю, наскільки роман автобіо­графічний, але написаний від імені допитливого закарпатського хлопчака Митрика. Він із присілку Небесі біля Мукачевого. З ним живуть дід Мішко на прі­звисько Соломон, баба Марька з прі­звиськом Фіскарошка, ще один дід Петро, якого кличуть Наполійон, нянько, мамка та ще купа стрийків, вуйків, тіток. Немалу роль у житті хлопця відіграє вчитель Іштван Фийса, в минулому полковник австро-угорського війська. Митрик захопливо і смішно описує життя родини, сусідів і односельців. Ефект присутності посилює колоритна закарпатська говірка. Але це не просто гумористична оповідка. У романі розкриті серйозні й драматичні речі. Бо історія повоєнного Закарпаття, "визволеного" совєтською армією, не така вже й весела.

Катя Петровська, "Мабуть Естер"

— Авторка народилася й виросла в Києві. Наприкінці 1990-х переїхала до Німеччини. А 2013 року виходить її книжка-дослідження "Мабуть Естер". За неї Катя Петровська отримала престижну літературну нагороду — премію Інгеборг Бахман. Твір написала німецькою. Мову опанувала вже у зрілому віці.

Обидві гілки сімейного дерева Петровської мають давні єврейські корені. Якби це була вигадана родинна сага, то мало хто повірив би в такі дивні хитросплетіння і збіги.

Єврей на ім'я Шимон започатковує у Відні школу для глухонімих дітей. Далі ця справа переноситься до Варшави, Києва, а в часи Другої світової — на Урал. Представники роду навчають глухонімих школярів по всьому світу, навіть не знаючи про існування одне одного.

А ось інша сторона мозаїки. У травні 1932-го в центрі Москви єврей Юда Штерн нападає на німецького посла. А за два місяці в одеській квартирі Семена Петровського відбувається обшук у тій же справі. В його дружини починаються передчасні пологи і на світ з'являється Мирон Петровський — батько письменниці.

Калейдоскоп обертається, і от ми бачимо Київ 1941 року. Тисячі людей прямують до Бабиного Яру. Серед них Анна й Льоля — мати й сестра Рози — Катиної бабусі по матері. Інша прабабуся навіть не дійшла до цього страшного місця, бо її вбили біля свого дому в центрі міста. Її звали Естер. Мабуть, таки Естер. Бо ніхто достеменно не пам'ятав її імені. Цю невідомість письменниця втілила у назві книжки.

Катя Петровська вийшла заміж за німця. Такий собі вибрик долі. Можливо, саме це й підштовхнуло авторку до глибокого дослідження історії свого роду.

Лора Підгірна, "Полювання на чорного дика"

— Для тих, хто не знайомий з цією серією, розповім коротко — хто такий Марко Швед. Народився у Кам'янці-Подільському наприкінці ХІХ століття. Встиг повоювати на фронтах Першої світової. Дивом вижив у бою під Крутами. Став до лав молодої розвідувальної управи Української Народної Республіки. Після перемоги більшовиків Марко бореться за волю України вже в еміграції. В Лондоні під іменем журналіста Алекса Максміллана працює на розвідку МІ-6.

Роман "Полювання на чорного дика" охоплює період із 1936 по 1940 рік. Світ лякає дружба двох диктаторів — Гітлера й Сталіна. Марко Швед виконує завдання, що впливають на хід історії. Авторка віртуозно вплела свого героя в реальні події. Його контакти з історичними постатями створюють ілюзію існування українського Джеймса Бонда. У романі присутні Євген Коновалець, Василь Вишиваний, Михайло Тухачевський, Ян Флемінг, Вальтер Шеленберг, Вінстон Черчилль, Коко Шанель.

Василь Шкляр, "Чорне сонце"

— Головний герой — боєць добровольчого батальйону з позивним "­Маляр".

У Приазов'ї життя йому врятувала кам'яна скіфська баба, яка дивним чином опинилася на подвір'ї місцевого фермера. На її тілі лишилися сліди від куль, що призначалися саме для нього. А далі "Маляр" розповідає про війну, про побратимів-"азовців". Тих, хто дивом вижив під Іловайськом, і тих, хто назавжди там залишилися. Про волонтерів, які, ризикуючи життям, забезпечували їх, голих, босих, голодних, у перші місяці війни необхідним.

"Маляр" став займатися ідеологічним просвітництвом серед бійців і місцевого населення. Саме він домігся, щоб Маріупольський театр російської драми до першої річниці звільнення міста поставив українську п'єсу. Вірив, що місцеві люди — як глина, з якої ще можна зліпити щось українське.

Зараз ви читаєте новину «На тілі скіфської баби лишилися сліди від куль, що призначалися саме для нього». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 920
Голосування Фінальна частина футбольного Євро - головна спортивна подія 2021 року. Як виступить на турнірі збірна України?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) стане чемпіоном
Переглянути