Скульптор 57-річний Микола Білик, автор пам'ятника Іванові Мазепі, чекає на прохідній київського комбінату "Художник". Каже, що ходить сюди, як на роботу — показує охочим своє творіння. Ходять чутки, що скульптура руйнується. Насправді хтось відкрутив від гетьманського жупана ґудзика.
Бронзовий гетьман сидить на троні під парканом просто неба. Голова засипана снігом. Із п'єдесталом сягає 7 м. Постамент зберігається окремо, в Дніпропетровську. Керівництво закладу дозволяє подивитися на Мазепу лише у присутності автора.
— Отой ґудзик, якого відкрутили, бачте? — показує Микола Білик. — Він тільки один відчіплявся, інші приварені намертво. Ми відновимо застібку, в нас їх про всяк випадок багато.
Пам'ятник планували встановити у Полтаві до 300-річчя Полтавської битви.
— Попередній мер відмовився це робити, хоч був указ президента Віктора Ющенка. А новий міський голова заявив, що це питання — політичне. Його справа, мовляв, займатися господарством — мабуть, курей чи свиней розводить. Коли Верховна Рада ухвалить рішення, і вийде указ президента, тоді місто знайде для нього місце.
Миколі Білику запропонували встановити монумент у трьох містах.
— До мене звернулися із Калуша, Хмельницького і Львова. На закінчення робіт потрібно 400 тисяч гривень. Мер Калуша Ігор Насалик готовий віддати їх із власних коштів. Але ж наш замовник — полтавська "Просвіта". Півроку над цим монументом із сином Назаром вкалували, як прокляті. Удвох відлити таку скульптуру — це все одно, що за короткий час змурувати єгипетську піраміду. Думали, буде нам хоч слава. Бо гонорар, який отримали, — не гроші.
Архітектору Володимирові Шевченку і двом скульпторам заплатили 400 тис. грн.
Поруч із бронзовим гетьманом пам'ятник польському поету Юліушу Словацькому. Його виготовили у Польщі в обмін на подарований українцями монумент Шевченка. Поляки встановили Кобзаря 2002-го. Їхньому поету в Києві місця під монумент досі не знайшли. Жителі вул. Костьольна виступають проти "4-метрового монстра" на їхній тісній вуличці.
Неподалік комбінату за парканом стоять барельєфи музикантів зі смичками, танцівниці. У снігу лежить велетенська голова. Запитую у Миколи Білика, чи то не Косіор? Він придивляється, хитає головою:
— Ні, у того було дуже виразне обличчя, а це якийсь чиновник.
5 
1
Коментарі