Тиждень фільмував жителів блокадного Маріуполя литовець 45-річний Мантас Кведаравічюс. У березні його взяли в полон і розстріляли російські військові. Документальний фільм убитого режисера "Маріуполіс 2" став першою стрічкою про повномасштабну війну Росії проти України. Картина отримала спеціальний приз журі премії "Золоте око" на 75-му Каннському кінофестивалі у Франції.
Фільм охоплює події 19–26 березня. Показує маріупольців в умовах постійних обстрілів, здебільшого в будівлі зруйнованої церкви баптистів. Там у підвалі ховаються від бомбардувань близько 30 жінок, дітей і літніх людей. Прибирають уламки, готують на вогнищі їжу, лікують поранених, ховають загиблих, моляться. Обговорюють, як піти по воду чи в туалет, щоб не потрапити під обстріл, та де жити, якщо будинок зруйнований.
Мантас Кведаравічюс уперше знімав повсякденне життя в тоді прифронтовому Маріуполі для фільму "Маріуполіс" 2015-го, який назвали "людською історією на тлі історичних потрясінь". Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації повернувся в Україну для роботи над продовженням. "Хто, якщо не я, розповість світові правду про звірства Росії", — сказав перед поїздкою. Жив із цивільними, яких фільмував. За словами очевидців, режисера взяли в заручники, коли допомагав евакуйовувати мирних жителів. Причиною затримання вважають його литовський паспорт. Окупанти запідозрили, що режисер — солдат НАТО. За п'ять днів тіло Кведаравічюса з вогнепальними пораненнями в груди та голову знайшла на узбіччі дороги його наречена, українська акторка Ганна Білоброва, 29 років.
— Мантас пішов із волонтерами шукати людей, які хотіли б виїхати з міста. Сфотографував якусь будівлю, а там, як виявилося, був військовий пункт. Росіяни побачили на плечі режисера синець від важкого рюкзака — цього вистачило для підтвердження того, що він стріляє. А якщо литовський паспорт — значить, одразу ворог, — розповідає Білоброва. На початку квітня їй вдалося забрати з обложеного ворогом міста тіло режисера й поховати його на батьківщині. Також вивезла в Литву зроблений ним матеріал.
"Знаєте, що найнезвичайніше в Маріуполі? Жоден із жителів не боявся смерті, навіть коли вона була там. Люди підтримували одне одного, ризикуючи життям. Вони курили та балакали надворі, незважаючи на бомби. Грошей не залишилося, а життя стало занадто коротким, щоб його пам'ятати, тому задовольнялися тим, що мали. Більше не було ні минулого, ні майбутнього. Це був рай у пеклі", — йдеться в режисерських нотатках.
Французькі журналісти назвали "Маріуполіс 2" фільмом-привидом на руїнах стражденного українського міста.
Під час вручення нагороди голова журі, польська режисерка 73-річна Аґнєшка Голланд оголосила хвилину мовчання за жертвами війни Росії в Україні.
129 прем'єр показали на 75-му Каннському кінофестивалі. Зокрема дві українські новинки — "Бачення метелика" Максима Наконечного та "Памфір" Дмитра Сухолиткого-Собчука. Також в рамках спеціальної програми "Україна у фокусі" представили проєкти 13 вітчизняних стрічок на різних етапах виробництва. Серед них — "Мирний-21" Ахтема Сеїтаблаєва про облогу Луганської прикордонної бази в червні 2014-го, "Залізна сотня" Юлії Гонтарук про бійців полку "Азов", "Камінь. Ножиці. Граната" Ірини Цілик про підлітків у Черкасах 1990-х. На благодійному вечорі-аукціоні вдалося зібрати понад 1,5 млн грн на допомогу нашій кіноіндустрії.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі