Із п"ятниці до неділі в Харкові тривав другий фестиваль сучасного мистецтва "Харківська барикада". Його куратором і натхненником виступив місцевий письменник Сергій Жадан, 33 роки.
Фестиваль тут відбувається вдруге. Та цього разу подія набула міжнародного статусу: Сергій Жадан запросив письменників і поетів із Литви, Росії й Білорусі.
Вхід був вільним. Тож із четвертої пополудні до опівночі зала на 600 осіб нового виставково-розважального комплексу "Радмір-Експохолл" була повною. Пірсинг, яскраве волосся, червоні ріжки на голові, смугасті гетри та картаті косинки — харківська молодь слухала поетів. Дехто просто сидячи на підлозі.
Євгеніус Алішанка, Владас Бразюнас, Вітаутас Дексніс із Вільнюса читали вірші литовською. Сергій Жадан супроводжував їх українськими перекладами. Білорусів Марійку Мартисевич та Андрія Хадановича не перекладали: рими на кшталт "наступни пєрапинак — блашини ринак" були й так зрозумілими. Зал реготав і плескав у долоні.
Найяскравіше видовище суботи — турнір зі слему "ОБЕРСЛЕМ". Слем — це поєдинок декількох поетів. За короткий час вони мають завоювати публіку і своїми текстами, і майстерністю їх виконання. Троє членів журі — письменники Сергій Жадан, Анатолій Ульянов і редактор журналу "ШО" Олександр Кабанов — 14 учасників конкурсу відібрали в Інтернеті. Кожен із них міг читати вірші не більш як по 3 хв. Глядачі обирали кращого, піднімаючи папірці з балами. Із перевагою в один голос виграв 29-річний киянин Дмитро Лазуткін — бронзовий призер світу з кікбоксінгу — й отримав 2 тис. грн нагороди.
Від нього пішла дружина, до мене приходила осінь...
Стільки квітів привезли з дачі, що спиш, неначе в труні...
Це з його віршів.
Від нього пішла дружина, до мене приходила осінь
Після читання поезії пили пиво в кафе поруч із залом. Та другого дня якась компанія там мало не завела бійку. Кафе закрили.
У холі продавали книжки сучасних українських письменників.
— Хух, увесь продався, — не приховує задоволення Жадан.
Письменниця Світлана Поваляєва, 32 роки, приїхала лише на другий день фестивалю. Сиділа за келихом пива в сусідньому ресторані "Столиця" з іншою письменницю — Тетяною Малярчук, 23 роки. У Світлани — безліч срібних сережок у правому вусі, джинси, чорні нігті та лисяча шуба.
— Я тут хоч виспалася, — усміхається вона. — Зараз роздивлюся й піду читати на "Літературний порошок", — струшує попіл із цигарки.
Під час виступу в задній кишені її джинсів дзвонить телефон.
— Любий, — бере слухавку й, перепрошуючи, киває публіці. — Я на сцені, слухай, і тобі буду читати. — І публіці: — Це мій чоловік, він барабанщик.
Юрія Покальчука, 66 років, визнали "найніжнішим Мефістофелем української літератури". Виступав він після десятої вечора у неділю.
— Я зараз усіх розвеселю! — виходить на сцену разом із гуртом "Вертеп".
Співає, підглядаючи до власної збірки. Троє хлопців влаштували біля сцени дикі танці. Після пісні "Вчи нашу мову, курво" із залу на сцену залетів чорний бюстгальтер від палкої фанатки.
— Думаю, фестиваль відбувся, — каже Сергій Жадан. — Можливо, десь не треба було змішувати якісь жанри, розводити пісні й чтиво, бо то різна аудиторія. А так — усі поїхали задоволеними. Росіяни взагалі в захваті: у них на подібний захід важко зібрати стільки людей. І наступного року "Барикада" також буде. Звичайно, якщо не буде дефолту, громадянської чи атомної війни. Жартую! — сміється.
— У скільки обійшовся фестиваль? — цікавлюся в голови оргкомітету Олеся Донія, 38 років.
— То комерційна таємниця, — усміхається він. — Та ну, не думайте. Найдорожчий фестиваль — "Гуляй-Поле". Там прірву грошей треба: усіх вивезти, техніку привезти. А тут оренда залу невелика, власники пішли нам назустріч.
1 
1
Коментарі