Лідія Забіляста відмовилася від партії Тетяни

Солістка Національної опери 57-річна Лідія Забіляста стала лауреатом Шевченківської премії.

— О 16.00 у четвер дзвонить мені подруга. Вона вже знала, як проголосували члени Шевченківського комітету, — розказує Лідія Забіляста. — Я живу на 13-му поверсі, маю зимовий сад. Вийшла на балкон. Раптом в одну мить сонце освітило весь район. Подружка сказала, що я отримала Шевченківську премію. Від щастя я розплакалася. Це був мій єдиний шанс отримати її. Якби цього року не обрали, більше б свою кандидатуру не висувала.

Співачку нагородили за оперні партії Інгігерди з "Ярослава Мудрого" Майбороди, Турандот з однойменної опери Пуччіні, Амелії з "Балу-маскараду" Верді.

— Тетяну з "Євгенія Онєгіна" Петра Чайковського тільки-но перестала співати. Років 25 її виконувала, ще з випускного іспиту. Там є момент, коли Тетяну запитують, скільки їй років. Я маю відповідати — 15. Трохи соромно. Хоч в опері все умовно, партія складнюча — і в 15 років ніяка співачка її не виконає.

Лідію Забілясту двічі запрошували працювати за кордон.

— Коли навчалася в Італії, у театрі "Ла Скала" 1981-го, на випускному екзамені влаштували мені таємне прослуховування. Після виступу запропонували залишатися. У СРСР це вважали би зрадою. Я була так вихована, що про працевлаштування за кордоном і думати не могла. Наступного дня мала виїжджати додому. Імпресаріо сказав роздратовано: "Ваш голос — для Італії!". Доки був Радянський Союз, мене в Італію більше не пускали. Бувають думки: от, якби я поїхала. Але тоді не мала б сина, а я не уявляю свого життя без нього.

Удруге її запросили працювати в театрі Великої Британії.

— Я навіть на прослуховування не поїхала, бо не мала грошей на дорогу. Та й сину всього 5 рочків було.

Лідія Забіляста четвертий рік викладає в столичній консерваторії.

— Коли вступала на навчання, потрапити в консерваторію було тяжко. Зараз тут може навчатися кожен, хто має гроші. Не знаю навіть, кого виділити — усі злилися в одну сіру масу. Коли була студенткою, ходила слухати кожну оперу своїх викладачів. Нинішні студенти на наші спектаклі не ходять. У мене в класі є Ірина Красненко. Коли в Києві цікава опера, не летить додому на канікули, а лишається послухати. Якщо переможе в серйозному конкурсі, з неї вийде гарна артистка.

×