— А це зараз чи після? — питає огрядна жінка у вузьких шкіряних штанах і киває на стіл із наїдками. Прийшла в київський клуб "Атлас" на презентацію книжки Леся Подерв'янського "Фаскінейшен оф зе івнінг" — "Чари вечора".
— Канєшно до, — відповідає бармен.
На вході до залу публіку частують шампанським у паперовій і горілкою в скляній тарі. Закушувати пропонують канапками із салом. Чоловіки залпом перекидають горілку й на ходу хапають закуски. Жінки беруть одразу по два шампанських. Двоє барменів ледь встигають розливати нові порції.
— Ось ця, нова — 600 гривень, но єслі хочете ржачну, то беріть оцю за 300 — "Таємничий амбал", — двоє дівчат продають книжки й диски Леся Подерв'янського, футболки та торби з його цитатами.
За годину набивається повна зала. Кому не вистачило місця, сідають на підлозі. З-за лаштунків виходить 66-річний Лесь Подерв'янський у світлому костюмі та замшевих черевиках мишачого кольору. Зала вибухає оплесками. Окремі шанувальники встають і починають свистіти.
— Слава Україні! — письменник піднімає стиснуті в замок руки й публіка втихає.
Лесь пояснює, що його книжка — це перевидання відомих творів. З нового там — смс-оповідання та цикл "Больнічка". Із течки дістає білі аркуші й починає читати:
"З пагорба було зручно спостерігати за пригодами жінок у корпусі гінекології. Якось ми натрапили на яму з хірургічни відходами. Синьовата рука людини, відтята хвацьким хірургом, відсторонено відпочивала в траві поруч з ямою. Дибіл Вова прив'язав її до дрючка на зразок значка римської когорти і заволав "Я — Спартак". Наш підрозділ сповз з пагорба. Біля вулиці ми вишикувалися колоною і рушили в напрямку гастронома."
Події відбуваються навколо столичної Олександрівської лікарні.
— Я там просто жив. І якщо мої герої комусь здаються дебілами, то вони теж люди. У мене немає героїв, яких би я не любив, — пояснює автор.
Переходить до смс-оповідань.
— 2015-го ми з композитором В'ячеславом Назаровим зробили на їх основі оперу "Звірі". Назаров, устань, хай на тебе люди подивляться, — каже письменник. У першому ряду підводиться сивий чоловік в окулярах, ледь киває й швидко опускається в крісло. — Писав оповідання прямо в телефоні й усім розсилав. Це новий жанр у літературі.
В опері "Звірі" четверо основних героїв — Кіт, Ведмідь, Білочка й Зайчик. Ці шоу-персонажі потрапляють у велику політику.
Два місяці тому раптово помер режисер вистав за моїми п'єсами Андрій Крітенко. Ми працювали не стільки заради результату, як процесу. Ми кайфували. І я не думаю, що мені так скоро попадеться людина, з якою так кайфово буде працювати. Тому навряд чи буде ще щось у театрі. Хоча в книжці є повнометражний сценарій навіть на кіно. Але на фільм треба багато грошей. На спектакль ще можна нашкрябати, на кіно я не дуже вмію це робити.
— А може, міністерство допоможе, як ставитеся до його об'єднання з відомством спорту? — викрикують із залу.
Починається блок запитань від публіки.
— Можливо, спорт — це теж культура, а можливо, культура — це спорт. Хтозна. Начальству віднєє. Але побачимо, що з цього вийде. Від назви нічого не залежить. Міністерство взагалі ніколи нічого не вирішувало. А щодо України, то тут твориться повна херня. Але це тільки початок, квіточки. Я так думаю, бо в мене є чуйка пророка. Далі буде іспит. І він буде важкий. Буде ганьба і ще багато чого цікавого, але назагал усе закінчиться добре.
Хтось викрикує: "Як зробити з кацапа людину?" "А навіщо?" — летить фраза з балкона.
— Оце правильний отвєт, — викручується письменник і переходить на романтично-гастрономічну тему. — Найкращий ранок — це коли прокидаєшся від дзвінка у двері. Матюкаєшся і йдеш відчиняти. А там стоїть твій друг із пляшкою холодної горілки й кількою пряного посолу. Ще я люблю ходити на яхті, їздити на велосипеді й малювати. Зараз цілими днями цим тільки і займаюся. 10 жовтня в мене разом із донькою (42-річна художниця Анастасія Подерв'янська. — ГПУ) буде виставка в Луцьку. В грудні — в Києві. Моя дитина позавчора (презентація відбулася 19 вересня. — ГПУ) взяла третє місце в Мадриді на "Бієнале-текстиль". Шось там малює на тканині.
Подерв'янський переходить до теми чистоти мови.
— У суржику нема нічого доброго і нічого поганого. От коли неправильно говориш іспанською, то в Іспанії думають, що ти їхній, тільки приїхав з якоїсь провінції. Так і в нас. Є діалекти, є суржик, а є літературна мова, якою в житті ніхто не розмовляє.
Митець починає підписувати книжки. Черга збирається на половину зали.
Збірка творів Леся Подерв'янського "Фаскінейшен оф зе івнінг" вийшла у київському видавництві "Наш формат".
4 
1
Коментарі