39-річний бас Тарас Штонда до Національної опери приїхав на чорній "ауді":
— Машина не нова. Але мені й така добра. По зустрічній смузі не ганяю, — зізнається.
—Маю короткозорість — мінус шість.
Проходимо до кімнати з білим роялем та червоними канапами.
— Хочу спати, — розшнуровує туфлі, сідає на канапу і підбирає ноги під себе. — Моя улюблена поза — лежання. Як у гоголівського філософа Хоми Брута. Колись заснув у опері, у перерві між репетиціями, — пригадує. — А прокинувся від дикого сміху. Артисти поклали біля мене дві порожні пляшки горілки. Так, наче "кирнув" і звалився п"яний.
Багато маєте прихильниць?
— Я не Коля Басков, — каже кокетливо. — Але жінкам подобаюся. Найкрасивіша моя фанатка любить тільки мій голос. На концертах співаю тільки для неї.
Одружилися б на фанатці?
— Звісно! Якби по-справжньому припала до серця.
Прислухається і вказує пальцем на стелю. Із кімнати над нами ледь чути чоловічий спів:
— То Вітя, артист хору, — пояснює. — Привид нашої опери. Йому під шістдесят. Вітя любить не себе у мистецтві, не кар"єру, не заробітки. Він обожнює співати. У наш час це така рідкість! — вимовляє зі зворушенням. — Коли посеред літа у порожньому театрі чуєш самотній голос — це він, Вітя...
"Кирнув" і звалився п"яний
Розповідає, що їде до Німеччини. Хоча в опері — відкриття 139-го сезону.
— Диригент Роман Кофман запросив на репетиції у Бонн, — пояснює. — У вересні співатиму "Пісні і танці смерті" Мусоргського з Боннським оркестром на фестивалі "Празька осінь".
Кидаєте Національну оперу на початку сезону?
— Всього на кілька днів. У постановках для гастролей у Японії мене не задіяли. Тимур і його команда в опері "Турандот", Рамфіс у "Аїді" — не мої ролі.
А які — ваші?
— Партії Івана Карася і Тараса Бульби, — каже замріяно. — Мойсей з однойменної опери Мирослава Скорика. У січні мені дали цю партію, — він смутніє. — А я застудився і співати гарно не міг.
Зауважує, що любить традиційні постановки.
Мазепу вбрали у френча, наче знятого з Берії
— Оперу "Мазепа" співав у Большому театрі, в постановці грузинського театрального режисера Роберта Стуруа. У нього гарні мізансцени, але сценографія жахлива. Кочубея я грав у льняному костюмі епохи хрущовських трудоднів! — обурюється. — А Мазепу вбрали у френча, наче знятого з Берії. Ех, — махає рукою, — люблю співати "Мазепу" у Києві, коли на мені красивий жупан!
Як потрапили до Большого театру?
— На якомусь фестивалі у Росії знаменитий бас Олександр Ведерников-старший почув, як я співаю, і сказав: "Иди-ка ты, сынок, в Большой".
Як почуваєтесь у Москві?
— Як на гастролях. У Москві не можна жити повноцінним життям. Треба дотримуватися режиму, боятися за свій голос. А в Києві мені багато всього пробачають, — хвалиться. — Дванадцять років тому співав у опері "Севільський цирульник" партію Дона Базиліо. І пропустив свій вихід на сцену. Бо гучномовці, які за лаштунками оголошують вихід артистів, були вимкнуті.
Ще якісь кумедні випадки траплялися?
— Виступав у Маріїнському палаці на президентському прийомі — ще за часів Леоніда Кучми. Ведуча каже: "Зараз буде пісня, яку оголошувати не треба, тому що знають її всі". Звучать вступні акорди пісні Олександра Білаша "Два кольори". А я відчуваю, що забув слова! Перед виходом повторював другий і третій куплети. А перший, усім відомий, раптом "відключився". У шести метрах від мене президент України, а я мовчу. Вступив тільки на третій фразі. Кучма потім запитав: "Що то з піснею було, Тарасе?".
У Маріїнський палац мене після того випадку два роки не запрошували.
1966, 1 грудня — народився у Києві
1988 — вступив до Київської консерваторії у клас співачки Галини Сухорукової
1992 — дебют у Національній опері в ролі Греміна, опера "Євгеній Онєгін" Петра Чайковського
1997 — перемоги на конкурсі імені Франсіско Віньяса в Іспанії та Марії Каллас у Греції
2002 — дебют у російському Большому театрі в ролі Досифея, опера "Хованщина" Модеста Мусоргського
9 
1
Коментарі