— Це не яєчня і не омлет. Я називаю це "бовтанкою", — тонкими пальцями письменниця Оксана Забужко, 52 роки, тримає дерев'яну ложку. Водить нею по сковорідці. "Письменницька кухня" є частиною програми книжкової виставки "Медвін". Вона відбулася 11-13 квітня у столичному виставковому центрі "КиївЕкспоПлаза".
— Кидаємо яйця, молоко, солимо й зрідка собі помішуємо. Згодиться також будь-яка зелень, яка є в холодильнику, — продовжує. — Якщо одночасно закидати хліб із сиром у мікрохвильовку, то отримаєте гарячі бутерброди. За 2,5 хвилини — перевірено досвідом — отримуєте повноцінний ситний сніданок. Він дасть вам протриматися половину дня в нормальному робочому режимі.
Забужко в строгій сорочці в дрібну смужку говорить у мікрофон. Голос відлунює на півзали виставки. Присутнім — їх зібралось зо три десятки — роздають яєчню-бовтанку з бутербродами на пластикових тарілках. У передостанньому ряді на стільці спить дівчинка років зо два. Її мати відійшла кудись. Від шуму дитина прокидається, намагається затулити вуха й починає плакати.
— Не люблю куховарити, бо це вимагає повної концентрації, — говорить письменниця. — Чоловік мій як робить:
"Це м'ясо, значить, добре. А де те червоне вино, що ми з тобою позавчора пили? Кілька крапель додам. О, а ще чорносливчику туди було б добре".
Це треба любити. Проінвестував дві години свого життя, й через 20 хвилин нічого не лишиться. Оця зникомість є прямо протилежною тим інвестиціям, які йдуть у літературу. Те, що ти вкладаєш у книжки, є дійсно твій зупинений час. Там не шкода. Єдине, що життя коротке. Точно знаєш: не встигнеш виповісти все, що хочеш.
— 50 років — це вік, який вимагає підбити підсумки. У мене таке враження, що чоловіки в наш час починають соромитися свого віку більше за жінок. Насправді, дорогі жінки, яким здається, що у 40 життя вже нема, — помиляєтеся. У 40 у жінки все тільки починається. 40-45 років — найкращий час. Коли ти красуня, розумниця і вже не потрібно щось комусь доводити.
— Спал ребенок, а они пришли, разорались, разбудили, — з'явилася мати дівчинки. Дитина тихо плаче, щоки розчервонілися. — Закрой рот, пошли.
Мати забирає дочку, йде із зали.
— Так і знала, що вона готовить не може. Але їй простітєльно, — коментує домогосподарка 50-річна Валерія Павлівна, смакуючи бовтанкою. Поламані нігті пофарбовані яскраво-рожевим лаком. Відвідує майже всі літературні заходи Києва. — Хоча яєчня добре смакує. Буду і собі таке готовить. Хто не може умом, бере борщом. А їй не можна на таке голову розтрачувати.
Всього на "Літературній кухні" готувало 10 авторів.
— Аби зацікавити малечу, можна спекти смачний картопляний наїдок. Згадуючи свою золоту бабу Дусю, назвала його "Із любові колобки", — каже волинська письменниця Жанна Куява, 33 роки. Нещодавно вийшов її дебютний роман "Нічниця", дія якого розгортається в селі на Поліссі. Для колобків письменниця варить картоплю. Перед кипінням додає цибулину й кілька зубців часнику. Відціджує всю воду, забирає цибулю з часником і смажить окремо. Олією з-під засмажки змащує товкач для картоплі. Ліпить круглі колобки і випікає до червонястої шкоринки.
3 
1
Коментарі
4