"У мене часто цікавляться, чи маю я стосунок до побутової техніки "Зануссі", — сміється польський кінорежисер Кшиштоф Зануссі, 68 років. — Так от, — це справді мої родичі, дуже далекі. Якось я був на Венеційському фестивалі й запросив голову цієї фірми на перегляд мого фільму. У залі був фурор, проте на нього це не справило враження. Зате коли він побачив наступного дня наші фото в газетах, отоді здивувався. Я відказував: "Ти ж бачив, як нам учора всі плескали". А він: "Ну то й що? Коли я приходжу на фабрику, мені теж всі плещуть. Але ж про нас написали в газетах, а ми за це нічого не заплатили!" Ось що було для нього дивно.
Минулої п"ятниці режисер відвідав Львів: він став сенатором Українського католицького університету.
Зал в УКУ на півтори сотні глядачів заповнений ущерть. Зануссі годину розповідає про своє бачення Сходу й Заходу.
— Якось я був із президентом Польщі в одній зі східноєвропейських країн, — говорить польською. — Їхній президент зателефонував директору народного музею і попросив кілька речей на подарунки гостям. І той їх привіз. Не уявляю, щоб президент Франції Саркозі телефонував директору Лувру і просив експонати комусь подарувати.
Перед зустріччю присутнім демонстрували один з останніх фільмів режисера — "Персона нон ґрата". Головний герой — польський посол в Уругваї. Російський кінорежисер Микита Михалков грає його друга — заступника міністра закордонних справ Росії.
— Михалков приїжджав на зйомки на чорному "мерседесі" з мигалкою, — згадує Зануссі. — Я дивувався, бо в нас такі мигалки мають тільки міністри. А Микита відповідав, що це йому подарував президент Росії.
Одна з епізодичних героїнь фільму — українка. Разом з двома польками вона працює в уругвайському стриптиз-барі. Потім просить польського посла допомогти їй повернутися додому.
— Її грає актриса Київського театру імені Івана Франка Тетяна Шляхова. В оригіналі фільму вона розмовляє українською. Я довго вмовляв росіян при дублюванні зберегти мову. Але вони були категоричними: "Українка мусить говорити російською".
Плануєте знімати ще когось з українців? — запитую після зустрічі.
— У березні приступаємо до зйомок фільму "Любов на долоні". Це спільний українсько-польський проект із бюджетом трохи більше мільйона євро. Така собі чорна комедія, де треба сміятися з найбільш трагічних моментів. Частину знімемо в Києві, решту у Варшаві. Страшного олігарха у фільмі гратиме Богдан Ступка. Усі інші — польські актори, зокрема 92-річна Ніна Андрич.
Давно знайомі з Богданом Сильвестровичем?
— 1999-го він грав у моєму телеспектаклі "Жайворонок" за Жаном Ануєм (про Жанну д"Арк. — "ГПУ"). У Ступки була роль окупанта. Проте польська у нього з шаленим акцентом. І це виглядало доволі кумедно — англієць розмовляє з "кресовою" вимовою. А у грудні в мене вдома гостювали його 26 студентів.
Так легко потрапити до Кшиштофа Зануссі додому?
— Треба просто зателефонувати або надіслати факс, — дістає з гаманця й простягає візитівку. — Донедавна за гостями доглядала моя мама. Вона померла два роки тому, проживши майже сто років. Найбільша проблема — гості зі Сходу не вміють сортувати сміття. Я пояснюю студентам, що скляні і пластикові пляшки потрібно викидати у різні кошики. Вони все одно забувають. Потім мушу платити штраф, — сміється.
Ви були радником папи Івана Павла II.
— З Каролем Войтилою (світське ім"я покійного Папи. — "ГПУ") я познайомився, ще студентом — він тоді був у Кракові єпископом. Коли його обрали Папою, думав, що більше ніколи не побачимося. Потім я знімав фільм про Івана Павла II. Він часто запрошував мене на обіди. Дуже любив слухати звичайні житейські історії, йому цього бракувало. Завжди, щойно я клав їжу до рота, щось мене починав розпитувати. Я не встигав поїсти, потім мусив іти до бару.
Коли востаннє ви бачилися?
— У січні 2004-го я привіз до Ватикану хлопців з однієї польської фундації, де ми намагаємося зводити молодь різних культур — реперів, брейкдансерів. Я запропонував їх представити Папі. Відповідь була миттєвою: "Прошу приїхати". Ця подія була на перших сторінках багатьох газет: старенький папа і біля нього хлопці, які крутяться на головах. Але жоден телеканал не переказав слів Папи. А він тоді сказав: "Ці хлопці танцюють не для заробітку чи слави. А отже, це є справжнє мистецтво". Це була наша остання зустріч.
1939, 17 червня — Кшиштоф Єжи Зануссі народився у Варшаві
1958 — почав знімати любительські кінофільми
1969 — зняв перший повнометражний фільм "Структура кристалу"
1980 — лауреат Канського фестивалю за найкращу режисуру фільму "Константа"
1994 — консультант Комісії зі справ культури у Ватикані
2000 — гран-прі Московського кінофестивалю за фільм "Життя як смертельна хвороба, що передається статевим шляхом"
Дружина Ельжбета Ґрохольська — художниця, дітей не мають
2 
1
Коментарі