"Артист має шикарно одягатися", — розказує "ГПУ" 57-річний Іван Попович після концерту на відкритті ресторану "Зимовий сад" у місті Збаражі на Тернопільщині. Він у білому костюмі, оздобленому бісером і блискітками.
— А підбір коштовностей для мене — ціла філософія. Бачите перстень? — показує справжній діамант на правій руці. — Під час помаранчевої революції я загубив каблучку. На гастролях в Аргентині зі знайомим українцем Петром вибрали в ювелірному магазині перстень із діамантом. Петро сказав: "Таке шкло маю дома". А наступного дня подарував мені перстень із діамантом у два карати.
Маєте багато друзів?
— Ага. Але й ворогів теж. Вони на мене порчу насилають. Тому часто їжджу в одне село, де мені знімають вроки. Люблю спілкуватися з простими людьми. Якось після виступу пропонував народному артистові піти на Хрещатик. Той відмахнувся: "Ты что? Меня же люди узнают!" А коли мене пізнають, чемно відповідаю: "Шукаєте Поповича? Я тут".
Дружина ревнує до фанатів?
— Із першою, Оксаною, розійшлися. Вона — корінна львів"янка. Коли переїжджав до Києва, вперлася: "Що я в столиці забула?" Лишив їй квартиру, погрузив у легковушку ящики з нотами і перебрався до столиці. Там уже мав квартиру на Оболоні. Друга дружина, Марічка, дійсно ревнива. Я багато розмовляю по телефону із журналістами, співаками, продюсерами. Бо не маю менеджера. З усіма прощаюся фразою: "Цілую. До зустрічі". Ну, манера спілкування така, — розводить руками. — Марічка спочатку ревнувала, сердилася. Мовляв, чого це він усіх цілує. Та з часом звикла.
Дівчата до слави йдуть через диван. Це недобре
Маєте фанатів?
— Після сольного виступу в палаці "Україна" до моєї гримерки рвалася жінка. Кричала, що одужала на моєму концерті. Я не спитав, від чого вона вилікувалася. Потім цілу ніч про те шкодував.
Ваша донька Соломія теж співає?
— Раджу їй здобути освіту, а вже потім займатися музикою. Для дівчини це дуже важко. Зараз майже все вирішують гроші. 30-секундна реклама на київському каналі коштує більше 20 тисяч гривень. Оренда палацу "Україна" на один концерт — понад 100 тисяч гривень. Співак Володимир Гришко каже, що дівчата до головних ролей і слави йдуть переважно через диван. Це недобре. Колись я був головою приймальної комісії столичного коледжу. Директор шептав мені на вухо про дзвінки з Верховної Ради та Кабміну. Я сварився, адже не позвоночники приймаємо, а таланти, — обурюється.
— Якось моя мама навіть не знала, що я вступив до Львівської консерваторії, — додає, просльозившись. — Я нескоро написав їй листа. Мама читала його на вулиці. Сусідка, що проходила повз хату, почула про консерваторію і зауважила: "Нарешті в тебе консервів буде повно".
Батьки Поповича давно померли.
— Коли упокоївся тато, дощ ішов цілий місяць, — пригадує.
— Люди почали говорити, як малий Попович із Києва не приїде, все погниє. Я приїхав. І дощ ущух.
У Києві надовго затримуєтеся?
— Артист — як циган: де його ніч застане, там і заночує. З Марічкою завжди буваю на Новий рік, Різдво, Водохреща та Великдень. А до інших дат байдужий. Минулого року забув про власний день народження. Відпочивав у Карпатах. Хтось дзвонить на мобільний, вітає зі святом. А я спочатку не второпав, день народження Леніна, чи шо?
1949, 22 квітня — народився в селі Осой на Закарпатті
1974 — вчиться у Львівській консерваторії
1976 — із львівським музикантом Віктором Морозовим заснував ВІА "Ровесник"
1979 — в Ужгороді створив ВІА "Закарпаття"
середина 80-х — соліст київського Театру естради, Державного духового оркестру
1999 — орден "За заслуги" ІІІ ступеня
2005, грудень — художній керівник Державної театрально-педагогічної агенції при Мінкульті
2006 — кандидат у народні депутати України від партії "Відродження", народний артист України
2 
1
Коментарі