Книжки про 300 трупів

Київський письменник Олесь Ульяненко, 44 роки, видав чотири романи. У київському видавництві "Нора-Друк" вийшов "Знак Саваофа", у тернопільській "Джурі" — "Синь тіні". Львівська "Піраміда" випустила два романи у книжці "Богемна рапсодія". Презентували їх у столичному клубі "Купідон" на день народження українського анархіста Нестора Махна — 26 жовтня. Уточнюю в організатора вечора, 37-річного політолога Олеся Донія, чи пов"язані ці події.

— Аякже, — прокашлюється , — не зустрічав людини, більш схожої на Нестора Махна, ніж Улян, — показує засклене, у дерев"яній рамці фото, зроблене цього року в місті Гуляйполі. На ньому Олесь у чорній папасі. — Ну? Схожий же! — ховає світлину в сумку.

— Подарую Уляну. Ще приніс йому чорну футболку. На ній написано: "Смерть усім, хто на перешкоді до здобуття вільності українського люду". Улян патріот, але маніакального спрямування, любить описувати вбивства.

Очікую хороших гонорарів

— Книги дійсно про трупи, — додає письменник Володимир Цибулько, 44 роки. — 300 трупів сипляться згори, лежать в ліжку. Я сказав Уляну, що їх треба замінити на українок, які народять немовлят.

Підходить письменник Андрій Кокотюха, 36 років.

— Кока, — плескає його по плечу Цибулько, — де ходиш? У класика мандраж. Пора починати, а нікого нема.

— Де ж він? — голосно вигукує Кокотюха, широко розводить руки, аж зачіпає вішалку. Допомагає скинути пальто письменниці Ірен Роздобудько, 44 роки.

— Київ якийсь жлобський і міщанський, — Ірен дістає з сумочки дамські сигарети й запальничку, підкурює. — У Сан-Франциско за вхід на подібні тусовки платять по 15 баксів. Знаю Олеся давно, — веде далі,— коли він хоче сказати щось хороше, говорить погане. Якось на святі в Гуляйполі хвалили вірші одного поета. Олесь йому сказав: "Що ти за гімно пишеш?". Я довго пояснювала тому поету, що по-Олесевому це значить "класно пишеш".

Ульяненко у чорних шкіряних брюках, потертій джинсовій куртці. Волосся зібране в пучок.

— Зараз перекину чарку і розповім про себе, — обіцяє. У залі вже накурено і тісно, гості сидять навіть на підлозі.

— Що хотів сказати — написав у книгах, — каже згодом. — Очікую хороших гонорарів. Запишіть там якусь репліку замість мене. Не знаю, що говорити. І читайте написане.

×