пʼятниця, 05 квітня 2013 00:45

"Карикатура — як нарив, що мусить прорвати"

— Український гумор — це сміх скрізь сльози, — каже київська перекладачка 55-річна Ніна Ткаченко. 1 квітня вона прийшла до столичного Будинку архітектора на відкриття виставки карикатуристів клубу "Архігум". Група виникла 30 років тому в Києві. 70 робіт представили у холі.

Ніна Ткаченко протискається крізь натовп до робіт голови клубу Віктора Кудіна. Називає себе його шанувальницею. Зупиняється біля карикатури, де стара згорблена жінка зашиває шкарпетки на ногах вішальника.

— Її син повісився через злидні. Видно тільки його ноги в дірявих шкарпетках. Але мати хоче це прикрити. Думає, якщо заштопає ту дірку, буде менш незручно перед людьми. А те, що син повісився, вона вже забула, — жінка відкидає з очей білявий чубчик. — Днями в нас гостював знайомий із Ліверпуля. Подарували йому каталог "Архігуму". Він подивився і сказав, що наш гумор цікавіший за "тонкий британський". Українці найбільше сміються над собою. Наш герой — козак Мамай, який сидить під дубом. Він гультіпака, може проміняти жінку на тютюн та люльку, може бути необачний. Але він герой і йому все пробачають.

Жінка тримає книжку Антіна Мухарського "Доба. Сповідь молодого "бандерівця". Хоче її подарувати улюбленому художнику.

— Водночас ми не любимо, коли глузують із нас. Я перекладаю з трьох мов. Коли чую, як іноземці між собою насміхаються з українців, це мене дуже ображає. Чехи мають багато гумору, й часто він спрямований на інші нації. Це ознака психології малого народу, який легко образити. Для них гумор — це зброя і спосіб атаки. Як на мене, не вміють жартувати росіяни, не мають доброго гумору, як ми. Навіть подивитися на їхню літературу: Чехов писав, що "Чайка" — це комедія. Але веселого там нічого немає. То трагедія, де життя насміхається з людей.

Новоприбулі гості з квітами йдуть вітатися з Віктором Кудіним. Підносять йому альбоми для автографів. Художник має довге волосся з сивиною, на шиї пов'язав чорний шарф, на щоці — слід від червоної помади.

— Виставка мала бути поверхом вище, де ми їх робили споконвіку. Але там донецькі художники приїхали, — Віктор Кудін розвертається, щоб потиснути руку знайомому. — Карикатура — це не пейзаж, який можна намалювати для душі. Вона з'являється з душі. Це як нарив, що мусить прорвати, вилізти. Тому, коли художнику вдається намалювати те, що прориває, це абсолютне щастя і задоволення. Я б сказав — творчий оргазм.

— Сколько можно хвалить свои карикатуры, — ззаду підходить санкт-петербурзький карикатурист Василь Александров і обіймає Кудіна за плечі. — Карикатурист завжди на барикадах. До 1990 року було дуже цікаво працювати — стільки тем, боротьба із системою. Потім барикади зникли, не стало з ким боротися. Тому кілька років ми не знали, що робити. Так і не кожен знайшов свою тему досі.

46  країн світу відзначили художників київського клубу "Архігум". На міжнародних конкурсах карикатури кияни перемагали понад тисячу разів. Ювілейна виставка їхніх робіт триватиме до 20 квітня.

Зараз ви читаєте новину «"Карикатура — як нарив, що мусить прорвати"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути