У 80-х Сергій Чантурія, 50 років, входив до п"ятірки найкращих гітаристів СРСР. Він був першим радянським музикантом, про якого написав британський часопис "Металхаммер". Був учасником популярної тоді російської рок-групи "Візит". Потім заснував власний гурт "Супер Р", який виступав на одній сцені зі світовими зірками "Міт Лоуф" і британцем Ван Моррісоном.
— Я киянин, але народився в Грузії, — розповідає. — Родом із Батумі. До Києва переїхав у трирічному віці.
Розмовляємо на другому поверсі столичної крамниці "Музторг". Чантурія під"їхав на зеленому "БМВ". Зайшов, розмовляючи по мобілці, прикріпленій до паска ланцюжком. У гітарному відділі сідаємо на синій шкіряний диван. Сергій оглядає стіни, на яких висять інструменти фірм "Фендер", "Ібанез", "Ґібсон".
— Якби в мої часи були такі інструменти, то і музика зараз інша була б, — зітхає. — Першу гітару мені купили у 13 років. Моїм наставником був метр джазу Володимир Молотков. Рік тому його не стало. 1978-го він випустив першу в Україні джазову платівку "Лирическое настроение". Його посібники для гри на гітарі мене просили привезти навіть на Далекому Сході.
Як батьки ставились до вашого захоплення?
— Вважали, що професією музиканта можна пишатись, якщо ти оперний співак чи граєш у симфонічному оркестрі. Змирилися, коли про мене в газетах почали писати.
Чантурія закінчив 56-ту київську школу. Після 8-го класу вступив до Батумського морського училища.
Група мала девіз:"Пиво, баби, цигарки"
— Батько мій був начальником у Грузинському морському пароплавстві. Розписав перспективи заморських країв. У місті було два училища з абревіатурою БМУ — Батумське морське і Батумське музичне, — згадує. — Відплавав я п"ять років механіком. Не був, здається, тільки в Японії й Австралії. Матроси мене "ідіотом" прозвали. У який порт не зайдем, вони шмотки, магнітофони купляють, а я — платівки. Перша була "Роллінґ Стоунз". Ще й друзям порадив. Їм не сподобалось, бо, крім "Абби" й "Бонні М", вони не чули нічого. А платівки коштували, як дві пари джинсів.
Після служби на флоті Чантурія грає на гітарі в Аджарській філармонії. Спочатку в циганському ансамблі "Чорні очі", згодом у ВІА "Рів"єра".
— Тоді вважалося солідним мати при філармонії власну рок-групу. При Костромській був гурт "Візит" — мене туди запросили. Грали хеві-метал. Повні стадіони збирали, але все поламалося за один день. Після появи "Ласкового мая" смаки в народу моментально змінилися з року на попсу.
Каже, що група мала девіз: "Пиво, баби, цигарки".
— Наркотиків я ніколи не вживав. Випиваю і зараз. Коли моряком був, у кожному порту гульбан влаштовували — вино, дівчата. З нами завжди були якісь чекісти. Їх не хвилювало, як ми час проводимо. Головне, аби контрабанди менше возили і на Захід не втекли. В одному американському порту мене справді агітували залишитися. Просили про "совок" правду розповісти. Обіцяли гроші, на роботу влаштувати. Не погодився. А в знайомих, які лишились, усіх рідних з роботи позвільняли.
Правда, що для грузинів ви національний герой?
— Кінематографісти створюють серію фільмів про своїх відомих співвітчизників. В Україні героями стали композитор Костя Меладзе, якийсь бізнесмен і я.
Маєте кумирів у музиці?
— Американський гітарист Стів Вей. Нас познайомили, коли він давав у Києві майстер-клас. Я сфотографувався з ним, швидко проявив плівку й наступного дня попросив автограф.
Чому українські співаки не стають зірками на Заході?
— Українці намагаються під щось "зідрати", а не дати своє. Байка про успіх Руслани — самопіар. Якби Руслана справді була популярна в Європі, то звідти не вилазила б. Капіталістів же нічим не здивуєш. Якщо використовувати в народній музиці модні танцювальні мотиви чи якісь африканські інструменти, треба зв"язати все обертонами, тембрально, щоб усі інструменти підходили. Простий слухач цього не помічає, але професіонали чують.
Уже прощаючись, додає, що його запрошували викладати в Університеті культури і мистецтв.
— Відмовився. Даю уроки приватно. Займаюся з тими, що вміють грати на гітарі, не хочу витрачатися на теорію. Двогодинний урок коштує 30 доларів. Якщо займатися щодня по п"ять годин, цього достатньо.
1956, 3 серпня — народився в Батумі (Грузія)
1959 — після розлучення батьків переїжджає з матір"ю до Києва
1971–1975 — навчається у Батумському мореплавному училищі
1975–1980 — механік на суднах Грузинського пароплавства
1987 — перша премія на рок-фестивалі в Ташкенті
1988 — створив у Москві групу "Супер Р"
1990 — повертається до Києва, знайомиться з Аллою, живе з нею в цивільному шлюбі
2005 — випускає сольний альбом "Я и мои друзья"
2 
1
Коментарі