Два вірші про чупакабру написав поет 42-річний Іван Андрусяк.
— Був нещодавно у Тернополі й читав малявкам свою повість про Чакалку. Це містична людиноподібна істота. Вона приходить уночі й забирає у ліс неслухняних дітей. Малявки послухали й цілком серйозно попросили написати книжку про чупакабру. Думаю, якщо дітям цікаво — треба робити. Приїхав додому і з льоту написав кілька віршиків.
У творах Андрусяка чупакабра жіночого та чоловічого роду. Римується зі словами "швабра" та "фарба". Активно розмножується: "А зранку, зламавши і віник, і швабру, і ледь не зваливши димар, навідав самотню сумну чупакабру самотній сумний чупакабр. Хоч часу відтоді пройшло небагато, а вже голоси в них дзвенять, вже сум де й подівся — бо в них повна хата маленьких чупакабренят".
Загадкова істота у віршах Андрусяка — хороша.
— Моя чупакабра може напакостити, але по-доброму. Книжка не повинна лякати малечу, бо вони її просто закинуть. Мої діти чупакабри не бояться. Два роки тому були влітку в селі. У двір до нашої бабусі постійно ходить багато чужих котів. Був один серед них дуже шкодницький, але боязливий. У дітей головною забавкою була нагодувати Чупакабру. Назвав так кота. Він весь час тікав, а малявки підманювали його шматком ковбаси.
Вірші про містичного звіра Андрусяк вже читав власним дітям.
— Поезії свіжі, тому відгуків від малечі ще не було. Але своїм дітлахам уже читав. Їм дуже сподобалися. Реготали й "чупакабрилися". Думаю, в майбутньому цілком можливо, що моя Чакалка познайомиться з чупакаброю. Про видання окремої збірки говорити рано. Треба спочатку написати достатньо віршів. Це ж не сів і твориш про чупакабру. Має саме писатися.
Коментарі