Ікону викуплять у колекціонера для Лаври

 

18 серпня у столичній Феофанії митрополиту Київському і всієї України Української православної церкви Московського патріархату Володимиру Сабодану, 76 років, показали кам'яну ікону "Богоматір замилування". Її знайшли у 1930-х у місті Канів на Черкащині на території Княжої гори. Експерти кажуть, ікона виготовлена не пізніше середини XIII ст. Належить приватному колекціонеру, імені якого не розголошують.

— На ікону натрапили випадково, — розповідає головний зберігач фондів Національного Києво-Печерського заповідника 58-річний Григорій Полюшко. Він разом зі спеціалістом із візантійського мистецтва Василем Пуцком, 71 рік, проводив експертизу. — Тоді стався зсув гори, ікону знайшли всередині. Вона була в золотому окладі, з боків є пази, за які він кріпився. Оклад не зберігся — його переплавили і продали. Ікону переховували. Нинішні власники світитися не хочуть, мені її привозили посередники. Ми з Василем Пуцком двічі її оглядали під мікроскопом. Визначили, що зроблена не пізніше середини XIII століття.  Можливо, й раніше.

Дістає ікону з дерев'яної коробки. Вона вирізана на природному гіпсі. Розмір 13 на 13 см, завтовшки 2 см. Біля Діви Марії з Ісусом двоє архангелів. З боків — апостоли Петро і Павло, внизу — святі Григорій Богослов, Димитрій Солунський та Маркос. На звороті напис: "Господи помози рабу божему Василию, на многие лето стола его. Аминь".

— Цей напис підтверджує, що ікона належала князю, якому під час хрещення дали ім'я Василь, — каже Полюшко. — Такі імена мали Володимир Мономах і Володимир Великий. Найімовірніше, ікона належала Мономаху. Каліграфія напису на звороті збігається з написом-прославлянням Мономаху, що зберігся на стінах собору Cвятої Софії у Києві та на "змієвику" — прикрасі, яку також приписують йому.

Із митрополичих палат виходить голова синоїдального відділу УПЦ 49-річна ігуменя Серафима:

— Ще трошки почекаємо і зайдемо до митрополита.

Григорій Полюшко протягує їй ікону. Ігуменя хреститься, бере до рук, цілує.

— Це прекрасний образ. — каже. — Коли дивишся на ікону, душа пориває у безмежність. У нас зараз таких шедеврів немає.

— Це точно, — додає Полюшко. — Українські музеї бідні навіть на ікони XVI століття. А датованих XIII — взагалі нема.

Із будинку виходить помічник митрополита отець Олег. Кличе ігуменю до митрополита. Вона повертається через 5 хв. Просить заходити.

Робочий кабінет митрополита Володимира розташований на першому поверсі, одразу біля вхідних дверей. Стіни пофарбовані у світло-блакитний колір, стеля біла. Митрополит сидить за столом. Він у сірій рясі та чорній скуфії. На грудях ікона з дівою Марією, яка тримає на руках Ісуса. На столі стоїть лише коробка з ручками й олівцями. Митрополит кладе руки на стіл, кілька секунд дивиться на ікону.

— Ця ікона буде по достоїнству вивчатися, — говорить тихо й повільно. — Народ преклонить перед нею свої серця й уми. Хочемо подякувати людям, які брали участь у тому, щоб ця ікона дійшла до нас. Дай Боже, щоб у труді й під покровом Пречистої Божої Матері був спокій у кожній душі і в кожному серці нашого народу.

Ікону збираються викупити у власника і передати у власність церкви або держави. Для цього створили ініціативну групу.

— Гроші вже почали збирати, — каже один з її учасників. Імені просить не вказувати. — Плануємо викупити ікону восени. А 14 жовтня на Покрову — передати у власність Києво-Печерської лаври. Цю ікону збирався викупити покійний прем'єр Криму Василь Джарти. Хотів разом із президентом передати її у Києво-Печерську лавру. Через хворобу не встиг.

×