222 рисунки Федора Кричевського подарували Національному художньому музею в Києві.
29 випускників Києво-Могилянської бізнес-школи викупили колекцію у спадкоємиці художника. Вартість не оголошують.
— Наш проєкт має чотири етапи. Це передання робіт музею, стипендія для мистецтвознавця, який досліджуватиме колекцію рік-півтора. Потім плануємо переклад дослідження англійською й видання монографії, — розповідає один із меценатів бізнесмен Андрій Мельник, 35 років. — Конкурс на стипендію оголосимо 1 березня. Вона становитиме 10 тисяч доларів. Це третій проєкт нашої ініціативної групи. Нещодавно презентували двотомник Валерія Шевчука "Козацька держава як ідея". У праці письменник розкриває історію козацької держави на основі архівних документів. Вважаю, нація може побудувати сильну державу, лише маючи культурні основи. Це розуміння свого минулого, історії, мистецтва. Такі проєкти робимо, щоб Україна не зникла. Доки не побудуємо культуру, не буде економіки, не будемо добре жити.
Рисунки Кричевського збирала його дружина Наталія Петрівна. Після смерті заповіла Аріадні Гершуні, яка опікувалася жінкою в останні роки життя. Потім роботи перейшли у спадок її доньці. Придбати колекцію в Ольги Гершуні меценатам підказали музейники.
— Завдяки родині Гершуні збереглася цілісна колекція, не розпорошилася. Бо за нею багато хто полював, — каже мистецтвознавиця Зоя Чегусова, 66 років. — Наталія Петрівна була художницею. Пожертвувала собою заради чоловіка. Він не міг би ні з ким іншим жити, не зміг би себе так реалізувати. Розповідала, що Федір Григорович робив багато начерків до композиції. Потім майже нічого не змінював. Переносив на масштабні полотна. Одразу виходили шедеври, що передавали стан душі, настрій, історію. Є талановиті живописці, колористи. Є вправні графіки, рисувальники. В нього ж були обидва ці таланти.
Художник Федір Кричевський народився 1879 року в Лебедині на Сумщині. У незаможній сім'ї було восьмеро дітей. Відмінно закінчив чотирирічну школу у Ворожбі. У маєтку графа Василя Капніста побачив галерею козацьких портретів, колекцію живопису й графіки. Почав копіювати. Малюнки потрапили до художника Костянтина Савицького. Той оцінив талант, дав притулок у своєму домі й підготував до вступу до Московського училища малярства, скульптури й архітектури. Після його закінчення вступив до Петербурзької академії мистецтв, у майстерню Іллі Рєпіна та Дмитра Кардовського. Під час річного перебування в Європі навчався у Відні в австрійця Ґустава Клімта. 1917-го взяв участь у створенні Української академії мистецтва й був обраний її першим ректором. На початку 1930-х викладав у Харківському художньому інституті. 1927-го написав триптих "Життя". Зобразив красу людей із народу, їхні моральну силу та велич, стриманість і стійкість. На Міжнародному конкурсі у Венеції робота мала великий успіх. Частина триптиха "Повернення" була на виставці радянського мистецтва в Копенгагені та Варшаві. Творчість Кричевського високо цінували у США. Під час Другої світової художник ухилився від евакуації до столиці Башкирії Уфи й залишився із дружиною на окупованій території. Жили у зруйнованому більшовиками Києві. Наприкінці війни вирушив на Захід до брата Василя. Проте потяг не встиг від'їхати далеко від Кеніґсберґа у Східній Пруссії через швидкий наступ Червоної армії. Федора Кричевського заарештували. 1947-го помер від голоду в Ірпені під Києвом.
— Кричевський — найвидатніший український майстер пензля ХХ століття, — говорить завідувач відділу графіки Данило Нікітін, 45 років. — Поєднав надбання європейського мистецтва від Середньовіччя, давнього монументалізму до свого часу. Писав твори величні, але прості й зрозумілі. Досліджував тему. Для "Гуцульського весілля" вивчав вигляд українських горян, їздив дивитися карпатські краєвиди. Це не властиво для ХХ століття, де емоційний спалах потрапляє на полотно.
На виставку відібрали 50 робіт із колекції. Переважно начерки до відомих картин. Ілюструємо його основні напрямки. Федір Кричевський був ще й дизайнером. Працював у галузі архітектури й оздоблення, як і його брат Василь. Показуємо ескізи радянських монет середини 1920-х. Тривала грошова реформа і, напевно, був конкурс на дизайн грошей, в якому митець брав участь. Також тут представлені ескізи театральних костюмів і декорацій до опери "Тарас Бульба" в Харківському театрі опери та балету 1933 року. Ніхто не може сказати, чи були вони втілені.
2 
1
Коментарі