35-річний херсонський художник Стас Волязловський себе описує так: "Високий стрункий шатен із сивиною й південним темпераментом. Зріст 175 з чимось, вага 80 кг без чогось". Нещодавно Стас виставився у харківській галереї "SOSкі". Одразу пішов поголос, що художник продав подушку з портретом російського президента Володимира Путіна за $1500. Ми зустрілися у Волязловського вдома — він не любить херсонських кав"ярень.
То за скільки ти подушку продав? — питаю.
— Боже, що то маленьке місто! — сплескує руками. — Одразу плітки і ні слова правди! Нещодавно закінчився проект "Дженерейшен ЮЕсЕй" у київському "ПінчукАртЦентрі". Українські художники показували свої останні роботи. Я виставив 10 подушок, розписаних кульковою ручкою. Називалось це "Дифузія ідентичності". Але за 1500 доларів продав простирадло з виставки "Шансон-арт" у київській галереї "Цех".
Що ж це за простирадло?
— Там російський президент зображений у вигляді герба Москви. Робота називалась "Чудо Путіна о Зміє". У Путіна татуювання з хімічними формулами газу. Він убиває змія — українських газокористувачів. Простирадло купила московська галерея "Реджина".
А чому простирадло?
— Роботи на полотні чи папері важко перевозити. А виставка з простирадл уміщується в рюкзак.
До кімнати заносить каву худорлява молода дружина Стаса — Юлія. Вона працює реставратором книжок у херсонській бібліотеці.
— Ще не втомились від балачок? — цікавиться.
— Про роботу можу говорити багато, — відповідає Стас, п"є каву і запалює цигарку.
Краще розкажи про подружнє життя.
– Утретє одружений і, сподіваюсь, востаннє. Бо моя курочка, — обіймає Юлю, та заливисто сміється, — моя муза. Дві попередні дружини не витримали моїх творчих пошуків. На згадку про них маю двох хлопчаків. 12-річний Валентин учиться у художній школі. Веніаміну зараз сім років. Але востаннє я його бачив піврічним. Він теж буде художником.
Як ви познайомились? — питаю в дружини.
— Стас викладав технологію кераміки у херсонському ПТУ. Я була його студенткою. Ніяких стосунків між нами не було.
— Я тоді був одружений удруге, — перебиває Стас. — Коли мої відносини з дружиною закінчились, знову зустрів Юльцю. І почалось...
Відколи малюєш?
— Народився в Херсоні. Дитинство пройшло у депресивному районі, на Воєнці. Там хто не сидить, той п"є. Мама була медсестрою та бібліотекарем, батько — вантажником на поліграфічній фабриці. Тоді хто коло чого працював, те цупив. Тому в нас весь час був кольоровий картон та клей. Я щось із них ліпив, скільки себе пам"ятаю. Коли мені подарували перший триколісник, крутнув кілька разів педалями і повернувся до улюбленого картону. А на велосипеді їздити й досі не вмію. Вчився у художній школі, потім на курсах художників-оформлювачів. Там було 30 дівиць і три чолов"яги: 15-річний хлопець, 30-річний дядько з двома дітьми і я — 19-річний самець. Геть тоді забув про правила написання шрифтів.
Ти нещодавно їздив до Швеції.
— Так, мене та ще кількох українських художників возив куратор Олександр Соловйов на виставку до Стокгольма. Вразило, як шведи піклуються про своє здоров"я. Уяви, ідуть сім пенсіонерок у спортивних костюмах з лижними палицями в руках. Ні краплі снігу, голісінький асфальт і металеве дзвякання — бабці тренуються, аби не втратити спортивної форми.
Яке місто краще підходить для митця?
— Краще Херсона нічого нема, — запевняє. — Таке болото сприяє творчості. У нас мало подій, і щоб утримати "кришу", треба весь час щось вигадувати.
1971 — Станіслав Волязловський народився в Херсоні в родині медсестри і вантажника
1987 — пішов у Херсонську художню школу
1990 — влаштувався на курси художників-оформлювачів
1995 — від першого шлюбу народився син Валентин
1999 — від другого шлюбу народився син Веніамін
2006 — намалював картину "Чудо Путіна о Зміє"
2 
1
Коментарі