Авторський вечір українського композитора Ігоря Поклада, 65 років, пройшов у неділю в столичному палаці "Україна". Поклад майже весь концерт дивиться з-за лаштунків. Сидить на стільчику біля звукорежисерського пульта.
— Що ви всі робили б, якби я не народився, — каже 61-річному поетові-пісняру Юрію Рибчинському. Той спочатку сидів у партері, а потім прийшов за лаштунки. Пригадує, що познайомилися вони з Покладом іще студентами на Національному радіо.
— Тоді Ігор пісень ще не писав. Осінило його тільки в армії. Ми ж разом служили в ансамблі Внутрішніх військ. Куди було дітися один від одного? Почали разом пісні писати, — сміється.
— У мене на кожну пісню був окремий зошит, куди я записував до 15 варіантів. Не пам"ятаю, яку пісню створили першою. У мене ж їх понад три тисячі.
Із Тбілісі приїхала народна артистка Грузії та Росії Тамара Гвердцителі, 44 роки. За лаштунками її супроводжували двоє чоловіків-блондинів. Один носив чорне пальто співачки. Інший охороняв гримерку Гвердцителі на третьому поверсі. Співачка виступала передостанньою. Із редактором газети "Бульвар" Дмитром Гордоном, 39 років, виконала пісню "Скрипка грає". Після концерту до гримерки Гвердцителі зайшов Поклад. І запросив у бар палацу "Україна" на фуршет.
Ніна Матвієнко, 59 років, була в зеленій сукні з накидкою. Заспівала "Ой летіли дикі гуси".
— Із Покладом мене познайомив режисер українського радіо Юрій Баранович, — пригадує. — Восени 1972-го ми зустрілися в київській студії, щоб уперше з оркестром записати пісню "Ой летіли дикі гуси". Серце від хвилювання бухкало страшенно. Поклад мені показав ноти. Я зауважила, що початок швидкий. Вони з Рибчинським дуже хотіли справжній шлягер написати. А я кажу: Ігорю Дмитровичу, гуси ж відлітають, прощаються. Вони це повільно, мрійливо роблять. Поклад скривився. А я була при надії. Говорю, що вагітним не можна відмовляти. І пісню записали в повільному темпі. Правда, нещодавно Поклад перезаписав пісню. Усе одно по-своєму зробив.
Гвердцителі супроводжували двоє чоловіків-блондинів
Матвієнко подарувала композиторові величезний букет червоних троянд.
— Посидимо в кафе після всього, будуть тільки свої, — умовляє її не йти Поклад.
— Я зранку так недобре почуваюся, — відмовляється співачка.
За лаштунками з"являється Віктор Павлік, 41 рік. В його репертуарі тільки одна пісня Поклада.
— Мрію, щоб він і Рибчинський щось і для мене написали, — зізнається. — Тільки-но прилетів із концерту в Донецьку. Втомився. А завтра з Любою Успенською в цій же залі співати.
Поклад запрошує Павліка в бар. Той, повагавшись, іде.
Друге відділення відкрила цілителька Марія-Стефанія, 61 рік, молитвою "Боже наш благий". Музичний супровід до неї написав Ігор Поклад.
— Рибчинський запросив мене на своє 50-річчя на банкет, — розповідає цілителька. — Його вітали просто. А мені захотілося так сказати, щоб Дух Святий мною керував. Рибчинський, як почув мої слова, відвіз мене на машині до Поклада. Той придумав музику. І вже за два дні на святковому концерті я співала цю пісню.
Цілителька розповідає, що композитор пише музику до її молитов. Потім її записують на диски.
— Але продаються вони тільки в Канаді. Бо в Україні на Майдані вони були по 50 гривень. Я трохи не впала, коли побачила, — обурюється, — воно ж копійки коштує. Підійшла, все загребла. Бо не хочу, щоб на мені заробляли, стяжательством займалися.
У фойє на цілительку чекає пенсіонерка. Жаліється на хворе серце. Марія-Стефанія тут же, в коридорі, молиться за неї.
3 
1
Коментарі