Головну героїню грають п'ять актрис

 

— У паризькому метро, почувши мову Павла, до нього підсіла жінка похилого віку. Сказала, що теж українка. Розповіла, як опинилася у французькій столиці та про життя далеко від батьківщини, — говорить 29-річна режисерка Влада Білозоренко про основу п'єси Павла Ар'є "Кольори". Львівський драматург написав її після випадкової зустрічі в метро.

— Марія народилася на Київщині. Дитиною пережила голод 1933-го. У Другу світову разом із сестрою її вивезли на роботи до Німеччини. Батька репресували як ворога народу. Мати померла. Після війни Марія переїхала до Парижа. Відкрила ательє з пошиття одягу. Вийшла заміж за збіднілого аристократа. Він гуляв, пиячив і бив її. Після розлучення народила двійню. Дітей виховувала сестра Катерина. У 60 років знову вийшла заміж — за німця Ріхарда. Через 13 років він помер, — продовжує режисерка. Готує спектакль за п'єсою в київському театрі "Золоті ворота".

— Вистава "Кольори" — це життя української емігрантки. Історія кохання та втрат, які вона пережила. Водночас це історія всього ХХ століття, головних його подій. П'єса показує долю цілого покоління українців, які вимушені були залишити рідну землю. Вони за півсторіччя не змогли стати своїми для іноземців. І вже чужі на батьківщині, — каже Влада Білозоренко.

Головну героїню у різному віці грають Віталіна Біблів, Катерина Вишнева, Інна Скорина-Калаба, Анастасія Салата та Анна Глухенька.

— Драматург заклав у п'єсу також власний досвід емігранта. Адже з 2004 року Павло живе на дві країни. Окрім театрів Львова та Києва, працює в німецькому місті Кельн. За допомогою декорацій хочу передати основні смисли. Що життя — подорож із певною кількістю станцій. Це головні події, як народження, одруження, переїзд або смерть близької людини. Також хочу показати, що відчували українці, обмежені "залізною завісою". Одним вона не давала можливості виїхати, іншим — повернутися.

Прем'єра вистави "Кольори" в київському театрі "Золоті ворота" відбудеться 4 і 5 лютого.

×