Живописність. Іван Грозний, що вбиває сина, живописний. У Росії люблять тих, хто замучив і вбив багато росіян. Російська влада здебільшого знищувала власне населення, а не чуже або ворогів, як в інших країнах. Відокремити кровожерливість від забави і турботи про країну неможливо. Це і є російська живописність.

Попри те що Іван Грозний був садистом, люди принципово люблять його.

Занепад Росії. Росіяни постійно вважали, що занепад Заходу неминучий. Вони, здається, прорахувалися. Замість Заходу занепадає Росія. Щоправда, після революції теж думали, що Росія завалилася. Але в цьому безумстві була енергія. Безглуздий ентузіазм. Росіянин наливається утопією, як гноєм. Потім він лускає. Всі йдуть у ногу, а ми крокуємо — лівою. І це переповнює нас законною гордістю. Ми всіх хочемо навчити ходити не в ногу.

Росіяни не знають, що таке "норма". Вони бачать, що інші живуть по-іншому, але в самих так не виходить. Минають роки — не виходить. У німців вийшло, у японців вийшло. Тут не виходить. І всі з цього не те щоб радіють, але не особливо турбуються. Не біда, зрештою. Що стане з Росією, якщо вона занепаде? Що робити з цим великим трупом, який розкладається?

Присипати гашеним вапном.

Зайві люди. Ніяк не виходить побачити себе такими, які ми насправді. Щось заважає. Завбачливо заблокована система. Якщо її зламати, то вийде, що національна ідея для росіян — нікчемність. Нема жодної іншої ідеї, яку росіяни впроваджували в життя послідовніше. У всьому непослідовні, в нікчемності — стійкі.

На такій ідеї каші не зварити. І не треба. Національна ідея — не треба варити кашу. Хто заходиться варити кашу — той не росіянин. Нікчемність — нульовий ступінь творчості, невміння будь-що довести до кінця. Літаки падають, автомобілі глухнуть. Нікчемність — пустоцвітна духовність, близька до релігійної свідомості, але з протилежного боку. Крайнощі схильні плутати. Звідси вічне непорозуміння з богоносцем. Росія — негативна теологія. Був час, коли письменники надибали верству зайвих людей. Але справа не обмежується ледачими розумниками. Бізнесмени Росії — також зайві люди. Вони не потрібні. Не потрібні пенсіонери. І самі письменники — зайві люди. Селяни також не потрібні. Навіщо орати вічну мерзлоту? Робітники зовсім зайві. У владу йдуть самі зайві люди. Кожен у Росії — зайвий.

Російський начальник обожнює говорити "ти" тому, хто відповідає йому "ви". Він обожнює свою безкарність

А якби Наполеон завоював Росію, як про це мріяв Смердяков? Все одно б усе минулося. Звідси такий розквіт мистецтв і літератури перед революцією. Грандіозне зібрання зайвих людей. Росія позбавляє сала, залишає сам-на-сам із буттям, без посередників.

Росія та Африка. Як важливо вміти не впоратись із собою, не бути жандармерією власної особистості. Всі вміють упоратись із собою, причісують інстинкти, стрижуть нігті, читають газети, а ми не вміємо. Варяги не впорались. Царі не дали собі ради. Навіть Петро Перший не впорався. Бороди брив, стрільцям голови рубав, однак нічого у царя не вийшло.

Росію пора нарешті колонізувати. Як Африку. Колонізація Африці допомогла. Проклали дороги, стовпчики вздовж них поставили — червоно-білі, як у Франції. Навчились казати "дякую" і "будь ласка". Завезли в магазини нормандські сири. Не все, звичайно, вийшло, не всім сподобалися сири. Все ще у злиднях живуть, гас палять, але щось усе-таки вийшло.

Попросити, щоб росіян колонізували. Без жодних поблажок. Кого? Тільки не німців. У тих погані нерви. Можуть росіян перебити. Вигідніше всією Росією попроситися в Японію новим островом. Або, за прикладом Аляски, піти на торгах за сім мільйонів. І росіяни навчаться їсти нормандські сири, запивати їх бургундським вином. Зміняться нечувано. Але своєрідність залишиться. Як у африканців. Ті все одно їдять руками. Вірують у своїх, а не французьких богів. Носять божественні шати бубу з королівською гідністю. Чим Росія гірша за Африку? А якщо гірша — раз у нас нема бубу, нема вміння гідно носити одяг, нема гнучкості в пальцях і танцях — що тоді?

Ленін. Ілліч знав, що робити. Потрібна змова проти населення. В Росії треба все робити конспіративно. Тільки насильство здатне привести країну до тями. На населення не зважати. Якщо вбити половину, друга буде лагіднішою. Тому що населення несвідоме. Нікчемність не в"яжеться з демократією. Росіян треба "строїти".

Консерватори вважають, що росіяни ні на кого не схожі і лише сильна держава здатна приборкати їх. Що жорстокіша держава, то краще. Як на мене, консерватори знають підґрунтя російського життя. Росіян треба тримати в кулаку, у вічному страху, тиснути, не давати розслабитись. Тоді вони складаються в народ і абияк виживають. Росіян треба шмагати. В Росії треба влаштовувати публічні страти. Показувати їх по телевізору. Росіяни люблять час від часу подивитись на повішених. На трупи. Росіян це збуджує.

Росіяни не мають життєвих принципів. Вони не вміють боронити себе. Вони взагалі нічого не вміють. Вони нічого не мають. Їх можна надурити. Росіянин — дуже підозрілий. Росіянин — похмурий. Він не знає свого щастя. Він будь-яку перемогу оберне на поразку. Просере перемогу. А будь-яку поразку оберне на катастрофу.

У росіянина кожен день — апокаліпсис. Він до цього звик. Він вважає себе глибшим за інших, але філософія в Росії не прижилась. Куди кликати шалапутних людей? Якщо безтолковість — духовність, тоді ми духовні. Нам за великим рахунком нічого не треба. Тільки відчепіться. Росіянин непритомний. Ніколи не зрозуміло, що він зрозумів, а що не зрозумів. З пересічним росіянином треба розмовляти дуже спрощено. Це не хвороба, а історичний стан.

Росію можна обманути, а коли вона здогадається, буде пізно. Вже під ковпаком. Росію треба тримати під ковпаком. Нехай мріє придушеною. Народ хоче нічого не робити і все мати. Росіяни — справжнісінькі паразити.

Самодур. Кожен російський начальник — самодур. Тільки одні в"ялі самодури, а другі — з нестримною фантазією. Незрозуміло, що викинуть наступної хвилини. Начальник схильний, здавалося б, до безглуздих дій, але в них завжди своя логіка — хамство. Він принципово не поважає слабшого. За винятком кількох друзів юності, яких теж здатен образити, самодур любить принижувати всіх навколо. Російський начальник обожнює говорити "ти" тому, хто відповідає йому "ви". Він обожнює свою безкарність.

Іноді самодур кається, щоб далі жити з іще більшим задоволенням. Самодурство настояне на національному садизмі.

Мораль. Найскладніше в Росії — розібратися з мораллю. Всі інтелектуальні сили країни пішли на виправдання добра, але без будь-якого сенсу. У принципі росіянин — прихильник моральності. Але тільки у принципі. Насправді росіянин — глибоко аморальна істота. Він вважає, що він сам добрий і що взагалі треба бути добрим. Мораль не має для росіянина підґрунтя. Вона рухома і пристосовується до обставин.

Росіянин творить ситуативну мораль, під себе.

Квітуча яблуня. Щоб зрозуміти Росію, треба розслабитись. Це приблизно так само, як коли тебе б"ють ногами. Розслабся, зовсім розслабся, і ти побачиш квітучу яблуню. Я не знаю іншої такої краси. Що сильніше б"ють, то яскравіше яблуневе світло...

Кому прийшла в голову ця безглузна думка, що Росія мусить перестати ламатись? Не постраждаєш — життя не буде. Бийте, рідні мої! Проституток — на шибеницю. Наркоманів — четвертувати. Педерастів — на палю. Патріарха — під лід! З нами, браття, Ісус Христос...

Навколо вороги. Всі — вороги. Хочу громадянську війну! Дайте нам цензуру. Ми — силачі. Україна, струнко!

Тільки пташок Божих не зобиджайте…

×