"Хоть би одна газетна вонючка навоняла, що на моїх виставках майже всі президенти світу були", — невдоволений 69-річний художник Микола Сядристий. Бесідуємо у кафе біля його Музею мікромініатюр на території КиєвоПечерської лаври.
Cядристий малює під мікроскопом картини в половинках макових та яблучних зерен, різьбить барельєфи із тернових та вишневих кісточок. 50 років тому підкував блоху. Ще вирізьбив із золота комара. На його ніс посадив мікроскопічну дівчинку під золотою парасолькою. Вирізьбив найменші в світі діючий мотор, книжку "Кобзар", шахи на головці шпильки.
— Брати Клички своїх гостей до мене водять, — хвалиться. — Якось я дістав рідкісну книжку, видану до революції лікарем і психологом Сікорським. Він був батьком знаменитого авіаконструктора. Віталій Кличко знайшов онука цього лікаря й познайомив нас.
Замовляє каву і вмощується за дерев"яний стіл у кафе.
— Цей стіл історичний, — зауважує. — Єльцин за ним сидів. Я працював на його виборах. Писав відповіді на можливі запитання. Сумку грошей заробив, роздав родичам і знайомим. В "Огоньке" надрукували велику статтю про мене — "Сядристий знаєт всьо".
А Ющенко на вашій виставці був?
— Ну да, в Українському домі. Прийшов, а за ним усі ці танюки, тріпачі. Президент мене запросив додому. А потім на машині до мене додому на Лівобережну приїхав.
Сам?
— Та хіба тільки Ющенко? — сердиться. — Керівник правительства Андорри Марк Форне Мольне пропонував мені будинок у їхньому княжестві. Але я відмовився.
Каже, за кордоном поряд із його роботами часто вішають карту України:
— Бо ніхто не знає, де це.
За Союзу ви були виїзним?
— Так, хоча в політбюро доноси писали, що співчуваю Сахарову. Хоч я того Сахарова в очі не бачив. Але в мене в усіх організаціях завжди були поклонніки. І в кагебе, і в цека, і в раді міністрів.
Пригадує, 20 років тому виставлявся у Флориді, де розташований один із філіалів НАСА — управління США, яке досліджує космос.
— Американські інженери захоплювалися моєю чеканкою. Головний інженер, теж слов"янин, запросив у гості, пригощав індичкою. Подарував перші фотографії, зроблені зі зворотного боку Місяця.
Як ви робите свої мініатюри?
— Це просто, — відмахується, — інструменти для різьблення придумав сам. Дві книжки про це написав.
Коли зручніше різьбити?
— Восени, вночі. Коли спадає електростатика.
Родичам свої роботи даруєте?
— Нашо воно їм? Дружина і так моє захоплення терпить. Каже: це геніально, але хату пилососить треба.
Продаєте мініатюри?
— Всяким фраєрам? — перепитує. — Звісно, ні. Навіть не знаю, скільки воно коштує. Раз у два роки мені щось замовляє друг, український бізнесмен, який живе у Москві. Путіну він подарував мій мікроскопічний вітрильник "Меркурій" із золота. А Назарбаєву його портрет на зрізі тернової зернини. Королю Арабських Еміратів вирізьбив із золота його улюбленого сокола на половинці виноградної кісточки. Колись я малював на зрізах зерен. Але в зернах жири окислюються. Тому з десяток мініатюр зіпсувалися. Останні роки в зерна вставляю папір.
Вітрила корабля в 400 разів тонші від людської волосини
Що зараз різьбите?
— Нічого. Із вами поговорю, може, якась ідея прийде.
Великі портрети колись малювали?
— Леніна. Мати казала: "Стоїло псувать очі над цим чортом лисим?". Потім зробив портрет Хрущова. Малював не лінії, а слова з промови Хрущова 1960-го в США. Так вийшов портрет і одночасно промова Микити Сергійовича. Подарував йому особисто в Харкові. Хрущов їхав туди проїздом із Криму в Москву. Сказав: "О, ти зобразив мене краще, ніж є насправді!" Але кагебе дізналося, що Хрущов пише мемуари, і спалило його дачу в Москві. Там і мій портрет згорів, дочка Хрущова Рада розповіла.
Дістає пачку "Парламента". Закурює.
— Щоб робити мініатюри, треба володіти пульсом і диханням, — веде далі.
Чого ж ви курите?
— Учора був на політичному зібранні. Поряд ніде не продавали поштучно, то я здуру взяв цілу пачку.
Спиртне вживаєте?
— Можу врізать багато. Випивший вставляв паруса у фрегат, і нормально вийшло, — каже про корабель із золота довжиною 3,5 мм. Вітрила корабля в 400 разів тонші від людської волосини.
Прощаючись, помічаю, що Сядристий не має обручки.
— Вона різьбити заважає, — пояснює. — Десь є. Красива. Ювелір аргентинського президента подарував, коли побачив мою виставку в Буенос-Айресі.
1937, 1 вересня — Микола Сядристий народився в селі Колесниківка на Харківщині в родині колгоспників
1956 — вступив до Харківського художнього училища
1960 — одружився з агрономом Ольгою. Після Харківського сільськогосподарського інституту ім. Докучаєва працює агрономом в Ужгороді.Народився син Костя
1967–1974 — інженер в інституті системи Академії наук
1970 — книжку "Таємниці мікротехніки" визнали бестселером Всесоюзного конкурсу на найкращу науково-популярну книжку
Мав виставки у 25 країнах світу
2 
1
Коментарі
1