Перші глядачі фільму "На добраніч, і хай щастить" зробили Джорджу Клуні зауваження. Мовляв, виконавець ролі сенатора МакКарті дуже переграє: гротескний спітнілий товстун, який істерично лякає всіх комуністичною загрозою, — найменш правдивий у стрічці. А його промови звучать абсурдно та пафосно.
Насправді сенатора МакКарті грає він сам. Клуні використав у стрічці кадри хроніки початку 1950-х, коли МакКарті розпочав у США полювання на комуністів. Усі, кого підозрювали у прихильності до них, втрачали роботу й репутацію, а часом навіть потрапляли за ґрати.
Фільм "На добраніч, і хай щастить" учора вийшов в український прокат. Це друга режисерська робота 45-річного Джорджа Клуні. У цій простій і водночас вишуканій чорно-білій стрічці Клуні розповів історію, яка насправді сталася більше 50 років тому. Головний герой — тележурналіст Едвард Марроу тоді робив передачу "Поспішайте глянути" і був улюбленцем публіки. Кілька разів з екрану він заступився за людей, які потерпали від "маккартізму", чим зрештою накликав на себе і на свою телекомпанію неприємності та позбувся роботи. Кожну передачу він закінчував лаконічно і життєствердно: "На добраніч, і хай щастить". Ця фраза і дала назву фільму.
Девіда Стретейрна, 57 років, який зіграв Марроу, минулого року визнали кращим актором на фестивалі у Венеції.
Подібна до фільму історія сталася і з батьком Джорджа Клуні, який у 50-х роках працював журналістом на телебаченні. Майбутній актор ще з 6 років час від часу з"являвся в передачі тата. Але одного разу Клуні-старший повернувся додому напідпитку, що бувало нечасто, і сказав, що йому дали зарплату на тиждень вперед і порадили забиратися геть. Телебачення в цей час ставало все більш розважальним. Професійні журналісти втрачали свої місця, поступаючись тим, хто готовий говорити в камеру все, що попросять замовники.
Дев"ять родичів Клуні померли від раку легенів
У стрічці Клуні намагався показати всі тонкощі роботи телевізійників того часу — щоденну метушню, специфічний сленг, манери і одяг. Марроу неодмінно з"являвся в кадрі з цигаркою в руці. У 50-х куріння для журналістів було не тільки звичкою, але і стилем життя. Сам Клуні не палить. Як він каже, дев"ять його родичів померли від раку легенів. Тому режисер публічно часто виступає проти куріння, але відмовитися від цього елементу у фільмі — означало б піти проти фактів.
У стрічці журналісти щодня після роботи збираються на чарочку в кафе, розповідають про те, що сталося за день. І слухають чорношкіру співачку, яка низьким і трошки хриплим голосом меланхолійно наспівує блюз. Її зіграла джаз-діва Даяна Рівз. Джордж Клуні створив цей образ, згадуючи рідну тітку Розмарі Клуні, добре відому в Америці виконавицю блюзів. В 50-х вона вела передачу на тому ж каналі, що і Марроу. З нею працювали такі зірки джазу, як Дюк Еллінгтон і Бенні Гудмен. А пісня "Застарий для цього", яку Розмарі виконала разом із Марлен Дітріх, побила рекорди тодішніх продажів.
Для себе Джордж Клуні приберіг скромну роль другого плану. Він грає Фреда, друга та співробітника Марроу. Його герой має вигляд хорошого сім"янина, яким сам Клуні ніколи не був. Актор змінює подружок із такою швидкістю, що папараці не встигають за цим процесом устежити. Клуні якось посперечався на десять тисяч доларів зі своєю приятелькою Ніколь Кідман, що не одружиться до 40 років. Актриса програла суперечку і вислала Клуні чек. Він же повернув гроші із запискою: "20 тисяч або нічого, якщо я одружуся до 50-ти". Джордж Клуні залишається найбільшим ловеласом Голівуда.
2 
1
Коментарі