5880 представників української культурної спільноти підписали відкритий лист до влади. Закликали вжити термінових заходів для порятунку Національного центру імені Олександра Довженка- найбільшого кіноархіву України.
Національний центр ім. Олександра Довженка оснований 1994 року. Зберігає понад 6 тис. художніх, документальних, анімаційних українських і закордонних фільмів, архівні документи з історії вітчизняного кіно. Займається його дослідженням, популяризацією та реставрацією.
Довженко-центр через неотримання планового держфінансування від початку року заборгував працівникам понад 2 млн грн зарплати, його майно можуть арештувати.
"Внаслідок економічної кризи та карантину через пандемію коронавірусу Центр втратив можливість заробляти. Попри те, що від початку системного реформування інституції в 2016 році був прибутковим підприємством і сплачував у держбюджет податки й дивіденди. З його зникненням Україна не лише втратить суб'єктність у кіноархівній справі в очах міжнародної спільноти, а й продемонструє неспроможність держави піклуватися про своє культурне надбання", — йдеться у зверненні культурної спільноти.
Генеральний директор Довженко-центру 38-річний Іван Козленко подав у відставку.
— Відмовляюсь керувати ліквідацією Центру, розвитку та встановленню міжнародної репутації якого я присвятив вісім років свого життя, — каже Козленко. — До ситуації призвела некомпетентність і відвертий саботаж новопризначеної на сумнівному конкурсі голови Держкіно Марини Кудерчук і начальника управління економічного розвитку та фінансів Мінкульту Володимира Якубівського. Надали Мінфіну свідомо некоректну інформацію про результативні показники Центру.
Кудерчук без погодження цифр, будь-яких консультацій та обґрунтувань ініціювала скорочення держфінансування Центру до 3,3 мільйона гривень, замість 8,6 мільйона, передбачених Верховною Радою для підтримки кінематографії на початку травня. Виглядає на те, що колишня директорка запорізького кінотеатру взяла на себе відповідальність вирішувати долю державного кіноархіву.
Навіть кризовий перший квартал цього року завершили з прибутком. 70 відсотків доходу отримуємо від оренди нерухомості та проведення заходів. Ми намагалися стримати катастрофічну ситуацію, що склалася через відсутність бюджетного фінансування й тотальну втрату доходів через карантин. Упродовж п'яти місяців забезпечували роботу інституції. Ресурси вичерпались.
— Іван Козленко з архаїчної, неповороткої структури зробив сучасну, успішну інституцію, в надрах якої почав народжуватися навіть Музей кіно, — каже заступник голови Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, 69 років. — Те, чого досі не вдавалося нікому. Нині Довженко-центр зазнав руйнівного прицільного удару. До кінця року може зникнути. Є люди, готові той будинок на Голосіївській площі прибрати до рук. Нещаслива наша культура. Все очевидніша нехіть нової влади до всього українського.
Знайшли нового міністра культури
Три місяці в Україні не було міністра культури. 4 березня попередній керівник міністерства 46-річний Володимир Бородянський пішов у відставку.
Новим міністром має стати 54-річний Олександр Ткаченко, голова комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики. Його кандидатуру на цю посаду 1 червня підтримала фракція "Слуга народу". Тепер має затвердити парламент.Олександр Ткаченко — колишній генеральний директор групи телеканалів "1+1 медіа". Торік обрали народним депутатом від "Слуги народу".— Культура сьогодні — в тривожному стані. Стоїть питання її виживання, — каже Ткаченко. — За час карантину ми вже кілька разів боролися за її фінансування. Йдеться про 1,8 мільярда гривень.
— Така тривала відсутність міністра культури свідчить насамперед про те, що у провладної політсили немає притомного плану, що робити з цією країною. Зокрема — в культурній сфері, — каже режисер Володимир Тихий, 50 років.
— Мені здається, знову буде та сама історія. Ткаченко розказуватиме: "Мене кинули на амбразуру, я не збирався цим займатися. Я мав плани бути міським головою Києва". У такій ситуації багато питань будуть зависати. Але це позитивний момент — зрештою з'явиться керівник міністерства.
Олександр Ткаченко — гарний менеджер. Як кажуть, ресурсна людина. Має енергію втілювати, а не просто щось придумувати. Єдине, він сам за себе грає. Не йде на матеріальні, репутаційні, особисті жертви заради ідеї. Усе вираховує так, щоб виграти.
У цій історії з нашою культурою ситуація химерна. І за кого гратиме Ткаченко — складно уявити. Специфіка роботи в Мінкульті принципово інша, ніж на посаді в телекомпанії. Проблеми Довженко-центру — це один із проявів ситуації з культурною політикою. Ткаченко має взяти на себе відповідальність запустити механізми фінансування проєктів, які чекають бозна-скільки на це від держави. Маючи зв'язки і посаду міністра, міг би врятувати ситуацію. Бо без рішучого втручання цій установі буде гаплик.
3 
1
Коментарі