— "Параджанов. Гений. Единственный на этой киностудии" — так любив вітатися режисер Сергій Параджанов на студії імені Довженка, — розповідає 64-річний кінознавець Сергій Тримбач у столичному Будинку кіно. 21 січня тут презентують книжку "Екранні світи Сергія Параджанова".
— Вірити Параджанову на слово точно не можна, — продовжує Тримбач. — Він казав, що його на студію в Київ "рукоположив" сам Довженко. Із мемуарів дізнаємося, що Довженко був страшенно обурений дипломною роботою Параджанова "Андрієш" (казка про хлопця-пастуха, який мріяв стати витязем. — "ГПУ"). Навіть хотів поставити "двійку".
У книжці зібрали статті українських і зарубіжних критиків кіно, присвячені п'яти фільмам Параджанова. Серед них і кінопроби до фільму "Київські фрески", що заборонила радянська влада. Зйомки відбувалися 1965 року, оператором Сергій Параджанов запросив студента Олександра Антипенка.
Майбутній фільм мав містити 10 новел про Київ і був присвячений 20-й річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні.
— Девочки, садитесь на пол, — каже пошепки викладачка режисерського факультету Аделіна Хмельницька, 77 років. Вона запросила на показ своїх студентів, але зал не вміщає усіх охочих. Презентацію починають із запізненням на 15 хв. Через заметіль не могли вчасно привезти книжки.
— Цей фільм мав стати відповіддю Параджанова Фелліні, — каже упорядник "Екранних світів", кінознавець Юрій Морозов, 67 років, про італійського режисера Федеріко Фелліні. — Він якраз отримав "Оскара", і Параджанов був впевнений, що він — не гірший.
Проби виглядають, як короткий фільм. Показують кілька сюжетів: як троє солдатів миють підлогу, як двоє одружуються і в кадр заїжджає дитячий візок.
— У фільмі багато біографічних моментів, — розповідає Морозов. — Параджанов якраз отримав квартиру на бульварі Шевченка, 43. То був престижний будинок, там жили гравці київського "Динамо" й артисти цирку. З балкона свого помешкання режисер підгледів, як рано-вранці дресирувальники вигулюють вулицями коней із цирку. Цей епізод він потім вставив у сценарій.
— Якби він був хоч трошки не генієм, то не робив би таких нераціональних вчинків, — говорить кінокритик Лариса Брюховецька, 65 років. У книзі є її стаття про фільм Параджанова "Тіні забутих предків". — Коли заборонили "Фрески", він хотів поставити "Інтермеццо" за Коцюбинським. Влада пообіцяла дозволити, якщо зніме якийсь там фільм про колгосп. А він поїхав на збір комсомольців і почав критикувати метрів радянського кіно — усі домовленості полетіли.
— Коли не прийдеш до нього у квартиру, там завжди був театр, — згадує київська художниця Ольга Петрова, 72 роки. Вона познайомилася з Параджановим, коли їй було 17. У залі стоїть її картина, на якій режисер зображений у польоті. — Він мені півтори години розповідав про форму вуха його дружини Світлани і про те, яке каміння більше пасує їй у різний час дня.
Колишня дружина Параджанова, 74-річна Світлана Щербатюк сидить у залі й усміхається на ці слова. Помер режисер 1990-го. 9 січня виповнилося 90 років від його дня народження.
4 
1
Коментарі