— Візьміть бінокль за 5 гривень, тоді одяг без черги зможете забрати, — гардеробниця з масивним накрохмаленим коміром дивиться з-над окулярів на молоду пару. Ті здають одяг у київському театрі ім. Франка. Ввечері 2 лютого вони прийшли на прем'єру вистави "Чайка", присвячену пам'яті Богдана Ступки.
— Ти диви, яка грамотна рекламна кампанія, як товар просувають, — сміється до супутника дівчина дорогою до зали. Неподалік гардеробу минають двох літніх жінок на кушетці у подібних чорних костюмах.
— Усе за спиною у того бідного хлопчика шепчуться: "Його дід скрізь просунув", "Йому батько поміг". А він хороший же, старається так, — говорить перша жінка. — Він же і Богдана Сильвестровича поважав. І старанний, і культурний — завжди здоровається. А є талант чи нема — то не видно ще, молодий зовсім.
— Людям аби позавідовать, — відповідає друга, переминаючи складений у декілька разів аркуш паперу. — Але за Бодьою скучаю страшно, пусто тут без нього.
Богдан Сильвестрович мав зіграти Петра Соріна — літнього чиновника у відставці. У його маєтку відбувається дія спектаклю. Роль репетирував уже в лікарні. Помер на 71-му році життя від серцевого нападу.
Ролі письменника Тригоріна й сина його коханки Треплєва виконують актори Остап та Дмитро Ступки. Треплєва Богдан Ступка грав молодим.
— Хочеться бути нарівні з дідусем та батьком, — каже перед виставою 26-річний Дмитро. — Дуже хвилююся. Всю ніч не спав, ріжеться зуб мудрості, навіть не міг нормально говорити. Вже о сьомій ранку був у лікаря. Випив знеболювальне. Думаю, маю витримати виставу.
О 19.05 лунає третій дзвоник. Зал забитий вщент, на балконі четвертого поверху зо 20 людей стоять. На сцені розкидані дерев'яні стільці, стоїть крісло-гойдалка. На ній мав сидіти герой Богдана Сильвестровича. Дмитро Ступка тихо ступає з-за лаштунків. Очі виглядають втомленими. Зал завмирає.
— Ось тобі й театр, — ходить сценою Дмитро. Занавіс, потом перша куліса, потом друга, і далі — порожній простір. Жодних декорацій. Вид — прямо на озеро й горизонт. Піднімемо завісу рівно о пів на дев'яту, як тільки зійде місяць.
Драму Чехова поставив київський режисер 61-річний Валентин Козьменко-Делінде.
— "Чайку" дивилась понад 30 років тому у Львові. Студенткою була закохана в Богдана, — розповідає киянка 50-річна Анна Петрушенко. Працює секретаркою, щонайменше раз на місяць ходить у театр. — У нього такий погляд був, як магніт. Зараз дивилася на його онука. Але вже як бабуся. Хороший хлопчик. Волосся красиве, стрункий. Не можна його з дідом порівнювати. Хай своєю дорогою іде. Чомусь, коли у сім'ї дід і онук бухгалтери — то їхню роботу ніхто не порівнює. А тут кожен крок. Це прекрасно — що і роль, і сам Богдан продовжує жити на сцені в особі онука.
1 
1
Коментарі
1Немцы вывозили силой, а сейчас создали условия, что сами едут и работают и довольны. моя дочь с зятем и ребёнком живёт в польше и деньги хватает.Та нет 135 официальных налогов как в стране под игом Партии Регионов.Эти 3 млн, Украинцев, вывезеных в Германию, ра ботали во время войны по 8 часов и спали на белых простынях.Так рассказывал мне Кулик Владимир Фёдорович бывший остарбайтер. И фашисты выплачивают до сих пор и остарбайтерам или их детям марки.А что платит Росия , которая сама начала войну 41-45 года.
До 39 года, украинцам в Львове было предписано ходить только по проезжей части, жить за пределами центра, для селян желающих торговать-мыть ноги и одевать обувь при входе в черту города, при этом стояли шлагбаумы которые опускались на рогатину, вот откуда и пошло слово рагуль.Только современники не хотят вспоминать об этом, так что немцы тут не выдумали ни чего нового, только бандеравцам надо помнить где и как ходили бы они если бы не подвиг тех с кем они " змагались"
русскоязычный не значит украинофоб.вспомните В.Черновила-не важна национальность,важно твое отношение у Украине.надо помнить,что некоторые родились в русскоязычной среде и общатся комфортней на русском.
OTEPER PORIVNJAJTE SPOHADY CIJEJI LJUDYNY I TYX KOHO VYVOZYLY NA SYBIR -----I ZHADAJTE JOHO ROZPOVID VIDBUVAJETSJA V VOJENNU DOBU A NA SYBIR VEZLY V MYRNYJ CAS
Тепер українців не потрібно вивозити.Вони самі їдуть.
3 червня минулого року в полiт. програмi Остапа Дроздова УП-Захiд I.Фарiон пропонувала посадити в тюрму 5 млн "дегенератiв", якi не розмовляють укр. мовою.:"Людей, якi не хочуть вивчати укр. мову, необхiдно притягнути до кримiнальноi вiдповiдальностi".
Нехай лікує голову та Фаріон.Може ще носи і черепи мірятимемо, як фашисти?! Так вона перша піде на відбраковку з її зовнішністю, дурепа клімактерична.
А хіба в Києві не так само? Тротуари заставлені автомобілями, а щирі українці та гості Києва протирають їх задницями, або ходять по краю проїзної частини.
А сейчас вся Галичина подалась в остарбайтеры и не жужжат. Видно рабство у них в крови.
Галицко-Волынские князья восстали против татаро-монголов. Отказались подчиняться и платить дань. А в 1320 году Великий Князь Литовский покончил с Золотой Ордой на украинской земле.
Как бы ни упражнялись великорусские историки, но в 1320 году украинский народ изгнал Орду из Киева. Была отвергнута психология рабства. Это не украинцы, а московиты еще 200 лет пребывали в рабстве.
Придурок ты наверно не учил историю в школе, даже наверное не знаешь когда была куликовкая битва
Константин, а ти про яку історію торочиш? Москволизосраківську?
Может поведаете еще "ГДЕ" она была?Вместе посмеемся.
В кровавом болоте московского рабства, а не в суровой славе норманской эпохи стоит колыбель России. Сменив имена и даты, увидим, что политика Ивана III и политика современной московской империи являются не просто похожими, а и тождественными...
Россия порождена и воспитана в противной и униженной школе монгольского рабства. Сильной она стала лишь потому, что в мастерстве рабства была непревзойденной. Даже и тогда, когда Россия стала независимой, она и далее осталась страной рабов.
Политика России - неизменна. Русские методы и тактика менялись, и будут меняться, однако главная цель российской политики - покорить мир и править в нем - есть и будет неизменной. "Московский панславизм - всего лишь одна из форм захватничества".
Карл Маркс
Обалдеть. жалко чо Россия об этом не знает , один Слав - только, может это бзик
тупа тварина
Ну й після понад 70 років змін ніяких нема. Уберменши не дозволяли ходити остарбайтерам по тротуарах, а зараз українцям, у власному домі УКРАЇНОФОБИ не дозволяють вивчати рідну мову і історію рідного краю.