"Чайковский бы одобрил!" — читаю перші відгуки на нову виставу "Київ модерн-балету". 24 вересня у Муніципальній опері для дітей показали прем'єру "Лебедине озеро. Сучасна версія" у постановці Раду Поклітару.
— Льоша, назад, назад! — кричать за лаштунками танцівники. Виконавець головної ролі Олексій Бусько, 29 років, застигає посеред сцени. Штора-декорація опускається йому на спину.
— Да я остановлю вовремя! — заспокоює відповідальний за декорації.
За кулісами темно й людно. Триває фінальний прогін вистави. Останні настанови хореограф Раду Поклітару, 41 рік, дає із залу в мікрофон. Репетирують навіть уклін. За 20 хв. до початку танцівники розбігаються по гримерках. Актриси одягають 1,5-метрові пишні білі крила. Мають отвір для рук, як перчатки. Асистентки розчісують штучне біле волосся на головних уборах лебедів.
— Моя Вікуся сьогодні танцює, хочу зробити їй сюрприз, — киянка Алла Толстова, 58 років, з кошиком квітів сідає поряд у четвертому ряді партеру. — Виступає у масовці, але її тільки тиждень як узяли — і вже прем'єра. До цього була в Овчиннікова, вони з Поклітару давні суперники, — всміхається. — Його балет "Блек Оранж" нещодавно розпався, от дочка і пішла на кастинг до Раду. Ці два тижні були шалені — весь час репетиції. Приходила пізно і ще відео з тренувань переглядала до ночі.
За два тижні до вистави Поклітару довелося замінити дев'ятьох танцівників. Загалом задіяні понад 20 артистів. Улітку хореограф мав намір розпустити балет через труднощі з фінансуванням.
Спектакль починають солдати. У сіро-чорній формі вони полюють на лебедя. Штучне пір'я летить по всій сцені. У сучасній версії злий персонаж Ротбарт — хірург. Після операції лебідь перетворюється на юнака Зіґфріда. Після уколу снодійного герой засинає. Зустріти свою кохану лебедицю може тільки вві сні.
— Новаторская вещь, здесь есть культура зрелища. Могу представить, в каких жестких условиях Раду его восстанавливал. Зритель этого не заметил, но я понимаю, что он сделал подвиг, — говорить київський режисер Влад Троїцький, 48 років.
Танець маленьких лебедят публіка зустрічає сміхом. Тут його виконують два юнаки й дівчина у шортах. Схрещені крила нагадують балетні пачки.
— Поклітару надзвичайно обережно поставився до класики, — пошепки коментує Алла Толстова. — Мені так подобається, що всі чоловіки одягнені. Це благородно. А он і моя Вікуся, — помічає доньку.
У другій дії Зіґфрід відмовляється бути людиною. Лікар перетворює його назад на лебедя і вбиває. Оплески тривають 10 хв. Раду Поклітару зал вітає стоячи.
Після виступу виконавець ролі Зіґфріда — Олексій Бусько забігає до гримерки з букетом червоних троянд. Виснажений, утирає піт з обличчя.
— Я все время на сцене — некогда отдохнуть. Роль сложна эмоционально. Почти нет светлых оттенков в сюжете. Герой постоянно то во сне, то долго отходит ото сна. Он сам не понимает, когда приходит реальность.
На виході з театру чую голос найменшої глядачки 4-річної Світлани:
— Мамо, а ще буде? Так класиво, тільки чому там солдати бігали?
2 
1
Коментарі
2