Виставу "Червона Жизель" санкт-петербурзький Театр балету Бориса Ейфмана на початку грудня показав у Одесі, Донецьку, Києві та Харкові. Це розповідь у танці про життя балерини Ольги Спесивцевої.
Вона танцювала в Маріїнському театрі Санкт-Петербурга, коли імперія Романових доживала віку. 1917-го стала примою-балериною. Кажуть, її "Жизель" була неперевершеною. Після жовтневого перевороту артисти виступали в неопалюваних залах, голодували. Усе ж Ольга нібито симпатизувала більшовикам. Занедужавши на туберкульоз легенів, 1924-го разом із матір"ю вирушає на лікування до Італії. Вона танцювала в багатьох країнах, а потім зі своїм громадянським чоловіком Леонардом Брауном емігрувала до США. Час від часу балерина ставала пацієнткою психіатричних лікарень. Загалом провела в них 20 років. Ольга Спесивцева померла 1991-го в закладі для літніх людей неподалік Нью-Йорка.
Ця трагічна історія вразила Бориса Ейфмана.
У вузенькому холодному коридорі, що веде на сцену Жовтневого палацу, чую:
— Танцевать сегодня придется осторожно: ям полно.
Директор колективу Геннадій Альберт, 60 років, обговорює з акторами деталі вечірньої вистави. У Театрі Бориса Ейфмана він працює менеджером 18 років. Каже: артисти мають бути здорові та ситі, декорації й костюми — цілі, гроші за квитки перераховані. Зізнається, що це не найкращий бік його роботи, адже за фахом він артист і, коли є можливість, працює репетитором.
Важко раз у раз "втрачати глузд"
За кілька хвилин починається клас-розігрів. Дівчата та хлопці одне за одним скидають затерті светри й "олімпійки". Жизель два вечори в Києві танцюватимуть по черзі колишні балерини Національної опери України Катерина Козаченко, 24 роки, та Ніна Змієвець, 25 років, у Пітері поважають київську балетну школу.
Після репетиції Ніна з чашкою чаю спускається до глядацької зали, вмощується у крісло та кладе довгі ноги у м"яких "валянках" на спинку крісла попереднього ряду.
— Це дуже технічний спектакль. Окрім того, важко раз у раз "втрачати глузд" на репетиціях і на сцені, — зізнається вона.
У виставі біографію балерини розповідають четверо головних героїв: Ольга, її Вчитель, Чекіст і Партнер, а також кордебалет.
Для кожного етапу життя Спесивцевої Ейфман надає їй нового партнера й нову пластику тіла. Учитель здіймає її на вершину слави у верхніх підтримках, Чекіст занурює в пучину революційної пристрасті, Партнер пропонує співпрацю "на рівних". Але Ольга закохується в нього і, не побачивши взаємності, втрачає розум. Мінімалістичні декорації та емоційний кордебалет підкреслюють атмосферу революційного Петербурга та гламурного Парижа.
У балеті звучить музика Адана, Чайковського, Шнітке, Бізе.
Театр Ейфмана не має власної сцени
2007-го Театр Бориса Ейфмана відсвяткував 30-річчя. Наприкінці 1970-х його хореографія, побудована на пластиці руху, вразила Радянський Союз, а згодом й увесь світ. Одна з перших постановок — "Бумеранг" на музику "Пінк Флойд" та "Єс" — стала революцією в балеті. Відтоді з"явилося більш як 40 спектаклів.
Борис Ейфман не сприймає безсюжетного балету. Київ уже бачив його "Братів Карамазових" та "Російського Гамлета". Він поставив також "Анну Кареніну", "Майстра і Маргариту", "Дон Кіхота". А торік трупа отримала найвищу театральну премію Росії — "Золоту маску" — за "Чайку" за мотивами твору Чехова. Більшу частину часу трупа проводить у гастролях. У Санкт-Петербурзі театр не має власної сцени — лише приміщення для репетицій.
3 
1
Коментарі