"Коли проходив референдум за незалежність, я молився: "Боже, якщо 51 відсоток українців проголосує "за", писатиму тільки гумор", — каже письменник 75-річний Євген Дудар. В однокімнатці на вул. Гарматній у Києві він розливає у чарки домашнє вино.
Дудар видав 26 книжок. Його сатиричну казку "Червона Шапочка" 2005 року ввели до шкільної програми для восьмого класу. Торік 23 березня Миколаївська обласна рада звернулася до Міністерства освіти з вимогою вилучити цей твір, бо переказ казки Шарля Перро "порушує моральні норми і є непристойним". Наприкінці минулого року міністерство рекомендувало казку для позакласного читання.
— "Шапка" — не шедевр моєї творчості, — Дудар дістає з холодильника домашній мед, розмішує його з водою і додає до вина. — До шкільної програми я поставив би "Молитву до Шевченка", "Українці мої, українці" чи "Нашу ментальність". "Червону шапочку" написав 1985 року, майже з натури. Ходила отут-о сусідка Нінка, — киває на вікно. — Ніхто в тій казці не бачив нічого крамольного. Видали її в Москві у "Советском писателе". Пропонував, аби при перекладі лишали сленгові слова українською. Видавець-росіянин заперечив: "На украинском языке хорошо звучат только песни и стихи". А тепер, — хмурить брови, — поборники моралі знайшлися. Я по Табачнику (45-річний Дмитро Табачник — екс-віце-прем"єр міністр України. — "ГПУ") не раз врізав у своїх творах, так він вирішив на мені відігратися.
Обурюється, що російськомовна преса пише, начебто героїня його сатири проводить ніч із вовком.
— У моїй казці Вовк — транспортний засіб, — стукає кулаком по столу. — І я не винен, що збочений читач сприймає усе "в меру своей испорченности". У Спілці письменників мені сказали, що "Шапку" обговорюють в Інтернеті. Я подивився — порівняно з боями, які за радянських часів мав у ЦК, це "квіточки".
Зараз Дудар пише мало.
У моїй казці Вовк — транспортний засіб
— Більше хочеться щось сокирою робить (20 років будує дачу під Фастовом на Київщині. — "ГПУ"). Коли тешу, вмикаю по радіо трансляцію Верховної Ради. По телевізору дивлюся тільки гумористичні передачі. "95 квартал" зроблено професійно, але вульгарно, українофобсько. Зеленський явно не українець. Уявляю, що мені було б, якби я приїхав у Ізраїль і по їхньому телебаченню насміхався з євреїв.
Питаю, чи є зараз гарні сатирики.
— Звісно, от хоча б Олександр Стусенко з Вінниччини, який живе в Києві. Він задерикуватий, молодий, багатьом не подобається, бо дуже кусючий. У нього чотири книжки вийшло. Як останню читав, передзвонив йому, бо сильно вразила.
Каже, найкраще йому писалося в санаторіях.
— Але вже й забув, коли востаннє туди їздив. Тільки масажиста-мануальщика додому викликаю. У моєму сатиричному хребті, який ніколи не гнувся, відкладаються солі. Можна радіти, що своя солеварня, якби тільки не на хребті.
На дверях висять підкова та дерев"яна тарілка із написом: "Дорогою додому подумай, чи приніс твій візит радість господареві. Домовий."
Уривок із казки Євгена Дударя "Червона Шапочка"
...Сіла під кущ. Випила вино. З"їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:
Ах, эта красная рябина
Среди осенней желтизны.
Я на тебя смотрю, любимый,
Теперь уже со стороны...
Як тут з кущів виходить Вовк! Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.
— А-а-а! — гаркнув. — Червона Шапочка! Попалася! Зараз тебе з"їм!
Червона Шапочка озирнулася. Цвиркнула через густо напомаджену губу.
— Пішов геть! Шкет нещасний! Іще не таких бачила.
Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів. Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:
— Поїхали!
...Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку.
5 
35413
Коментарі
3