Фото: Тарас Подолян

— Вам спочатку має бути смішно, потім страшно, потім — сумно, — каже актриса столичного Молодого театру Ірма Вітовська, 40 років. Піднімаємося в гримерку після репетиції вистави "Баба Пріся". Акторка грає в ній головну роль.

— Це важко: не забувати, що мені 86 років, — Ірма важкою ходою старої жінки шкандибає коридором. Взута в гумові калоші, на ходу знімає дві хустки, поправляє зачіску. — До мене бабу Прісю грали лише чоловіки. В Москві у Романа Віктюка — Олег Ісаєв. У львівському театрі Заньковецької — Олег Стефан.

П'єсу "На початку і наприкінці часів" написав львівський драматург Павло Ар'є. Головна героїня — баба Пріся — живе недалеко від Прип'яті із донькою Славою й онуком Вовчиком. До них навідується дільничний. Має роман зі Славою, а ще просить травницю Прісю допомогти завагітніти законній дружині. Але основна його мета — примусити їх виїхати із закритої території. Баба конфліктує з донькою, бо та не хоче жити за її правилами. Але й не може наважитися повернутися в місто до цивілізації. Онука вбивають на полюванні заїжджі депутати. Баба Пріся вирішує помститися.

— Називаю Прісю "баба-дідо", — про­довжує Вітовська. — Можливо, в п'єсі головним героєм міг би стати й чоловік. Але в нас по степу стоять не кам'яні діди, а баби. Бо жінка традиційно в Україні — берегиня. Вона тримається місця. Чоловік може піти на війну, на Січ, а хтось же має орати землю. Українська жінка ніколи не сиділа тихо в куточку. Навіть коли її усунули від голосування, чоловік обов'язково радився з дружиною, якого гетьмана обирати.

Пріся — звичайна сільська жінка, із родом поєднана пуповиною пам'яті. Для неї питання виїхати не стоїть ніяк. Вона такі часи бачила, що її вже нічого не лякає. Не боїться приймати рішення — лідер. Її конфлікт із дочкою через те, що та є поколінням більш-менш спокійного стабільного совка. Хто дорослішав у 1970-х, 1980-х, звикли виконувати програму зверху. Ми зараз бачимо, що ці покоління найбільш зубожілі, викинуті на узбіччя життя. На Майдані задавала тон молодь і маленький прошарок інтелігенції. Були хазяї-селяни і бізнесмени — ті, хто бере на себе відповідальність. Більшість же українців — як донька баби Прісі. Вся надія старої жінки на внука. Коли хлопець помирає — це катастрофа. Це означає, що не буде майбутнього не тільки в цієї родини, а й у цієї землі. Як наступного ранку після побиття студентів на Майдані старші люди лише й говорили: постраждали наші діти.

Прем'єра вистави "Баба Пріся" відбудеться 18 березня в київському Молодому театрі. Режисер спектаклю — Станіслав Жирков.

×