4 лютого відбулася українська прем"єра російського блокбастера "Кандагар" режисера Андрія Кавуна. Бюджет фільму $7 млн, знімали його в Марокко. В основі сюжету — реальні події 15-річної давнини.
— 15 років тому, коли я був струнким блондином, на слуху була історія про сімох російських льотчиків із літака Іл-76, — розповідає київський актор 52-річний Богдан Бенюк. У фільмі він зіграв одну з головних ролей, бортінженера. — Екіпаж летів з Албанії в Кабул і потрапив у полон до афганських талібів. Їх посадили за ґрати на 378 днів, хотіли розстріляти. Льотчики викрали свій літак і втекли додому.
Бенюку дісталася роль українця, який працює на російських авіалініях.
— У мого героя в Україні залишилася дружина. Дочка виходить заміж, і в неї своя драма. Там багато щемних моментів.
Богдан Бенюк знімався з російськими акторами Олександром Балуєвим, Володимиром Машковим, Андрієм Паніним, Олександром Голубєвим.
— Балуєв одразу почав вимагати солом"яну шляпу, щоб сонце в голову не пекло. А де в Марокко солома? Довелося з Москви замовляти. Панін мерз постійно й носився з теплою курткою. А Машков нічого не вимагав. Йому все подобалося. Простий чувак, травив анекдоти. Моложавенький такий, живіт не звисає, підтягнутий, мускулами грає. Я б теж такий був, якби ще на кілька місяців затримався. Там така спека, що їсти зовсім не хотілося. Та й часу не було, знімали з четвертої ранку до восьмої вечора.
У фільм актор потрапив випадково.
Знімали з четвертої ранку до восьмої вечора
— У всьому винна мама режисера Андрія Кавуна. Я з Андрієм знайомий не був, хоч він народився у Львові. А його матір досі працює актрисою у Львівському театрі ляльок. Андрій привіз їй сценарій. Вона каже: "Якщо на роль бортінженера візьмеш Бенюка, фільм приречений на успіх". Андрій звик маму слухатися з дитинства, тому подзвонив із Москви й запросив на проби.
Під час зйомок Богдан Бенюк захворів.
— Коли прилетіли — всі були білими, наче сало. Гримери почали мазати нас штучною засмагою. А в мене на неї алергія. Обсипало всього з ніг до голови. Довелося смажитися на сонці кілька днів поспіль, аби стати кольору шкварки.
— Кілька арабських слів вивчили?
— Я згадав усі іноземні слова, які знав, і тулив де міг. Освітлювачі були з Італії, піротехніки з Австралії, місцеві жителі говорили французькою чи арабською. Я почувався справжнім поліглотом. Слова режисера з російської перекладали англійською, а потім марокканською. Звучало так смішно: "Мотор! — Екшн! — Харака!". Перші дні актори реготали, аж валилися на підлогу — і псували зйомки. А потім звикли.
Фільм знімали три роки тому. Через фінансову кризу прем"єру затримали до 2010-го.
— Узагалі стрічка мала тривати 2,5 години. Але через дефіцит грошей її обрізали до 75 хвилин. Остаточного варіанту ще не бачив. На прем"єру в Москву мене чомусь не запросили. Буду в Києві дивитися. Я в цьому фільмі красунчик. Мене не впізнати: схуд на 10 кіло, засмаг і завів пишні вуса.
Марокканці крали тюбетейки
— Марокко нещасна країна, — каже помічник костюмера 27-річна Оксана Даценко. Вона два місяці пробула зі знімальною групою. — Ні пральних, ні швейних машинок у них немає. Доводилося до півночі вручну підшивати костюми, потім прати їх руками. Кликали місцевих жителів у масовку. Вони повертали реквізит частково. Питаємо: де тюбетейки? А вони: нот андерстенд! (англійською "не розумію". — "ГПУ"). Називали нас рашен-кашен — так їм сподобалося наше слово "каша".
2 
1
Коментарі
1